Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 552/1212/18
провадження № 51-1705 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Слинька С.С.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Сєднєвої Г.Д.,
захисника Бовдира С.І. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Бовдира С.І. та Сідько С.І. на вирок Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170020000032 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,
та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше судимого, останнього разу за вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 16 березня 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 6 місяців арешту,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України;
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2018 року засуджено:
ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна;
ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна.
На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України повністю поглинуто покарання, призначене за вироком від 16 березня 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року вирок місцевого суду змінено. Виключено з мотивувальної частини вказівку про вчинення ОСОБА_1 злочину в стані алкогольного сп`яніння та виключено цю обставину, що обтяжує покарання.
В решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 03 січня 2018 року приблизно о 02:30 год., останній перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою між собою, у під`їзді № 1 у АДРЕСА_3 з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров`я, вчинили напад на ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_2 тримав потерпілого ззаду за шию та вимагав від нього гроші й цінні речі. Коли ОСОБА_3 почав чинити опір, то для подолання цього опору ОСОБА_1 наніс удари кулаком в голову потерпілому, спричинивши останньому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, після чого обвинувачені заволоділи мобільним телефоном потерпілого, чим спричинили йому матеріальної шкоди на суму 2206,07 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Сідько С.І., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення, визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України і призначити їм покарання, не пов`язане із позбавленням волі. Захисник зазначає, що суди невірно кваліфікували дії засуджених за такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки наявність попередньої домовленості не доведена, а тому дії засуджених слід кваліфікувати відповідно до ст. 29 КК України за фактично вчинені ними злочинні діяння. Суд апеляційної інстанції усупереч ст.ст. 370, 419 КПК України не навів докладних мотивів свого рішення та не спростував належним чином доводів апелянтів щодо неправильної кваліфікації дій засуджених.
Захисник Бовдир С.І. у своїй касаційній скарзі в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції усупереч ст. 419 КПК України не дав мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги, зокрема: щодо порушення місцевим судом принципу змагальності сторін, оскільки не було допитано свідка ОСОБА_4 ; доводи стосовно того, що в суді першої інстанції не досліджувалися докази, які були покладені в основу вироку; кваліфікація дій засуджених не відповідає фактичним обставинам справи. Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 404 КПК України не дослідив повторно обставин, встановлених під час судового провадження.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Бовдир С.І. та засуджений ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції підтримали скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарг та просила залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однобічність або неповнота судового слідства чи невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом розгляду суду касаційної інстанції. Тому суд не має повноважень на перевірку доводів сторони захисту щодо неправильного встановлення судами фактичних обставин справи.
Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у касаційних скаргах захисники, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. При перегляді судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами нижчих інстанцій.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
З положень ст. 94 КПК України слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, вчинений за попередньою змовою групою осіб, відповідає встановленим фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Твердження захисників про відсутність у діях обвинувачених попередньої змови на вчинення злочину є безпідставними.
Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.