Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 р.
м. Київ
Справа №190/409/17
Провадження № 51-5130 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Могильного О. П.,
суддів: Марчука О.П., Матієк Т.В.,
секретаря
судового засідання Замкового І.А.,
за участю:
прокурора Гаврилюка С.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників В`язового В. В..,
Карпенка С. Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників В`язового В. В. та Карпенка С. Ф. на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120170400550000146, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. П`ятихатки, Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 гривень.
Вирішено долю речових доказів у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2019 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 15 лютого 2017 року, приблизно о 22.15 годині, знаходячись в приміщенні кухні власного буд. АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час сварки із ОСОБА_4 , яка раптово виникла на ґрунті неприязних відносин, з метою заподіяння смерті останньому,, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, завдав ОСОБА_4 один удар лезом ножа в область грудної клітки зліва, чим спричинив одне колото-різане поранення, від якого 15 лютого 2017 року о 22.25 год потерпілий помер в приміщенні спальні буд. АДРЕСА_2 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисники В`язовий В.В. та Карпенко С.Ф. стверджують про незаконність постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, просять ухвалу апеляційного суду скасувати, а вирок місцевого суду змінити, перекваліфікувати дії їх підзахисного з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України та призначити покарання в межах санкції статті. Вказують на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме на те, що судом першої інстанції неправильно зроблена правова оцінка подіям, невірно визначено щодо умислу в діях ОСОБА_1, що призвело до неправильної оцінки події в подальшому. Також не враховано в повному обсязі особу самого загиблого ОСОБА_4, який був неодноразово судимим та прийшовши до будинку ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та вів себе зухвало та агресивно до його членів сім`ї, яких він вимушений був захищати від неправомірних дій потерпілого та не мав прямого умислу на заподіяння смерті останньому.Суд апеляційної інстанції при перегляді вироку в апеляційному порядку належним чином не перевірив доводи скарги засудженого та розглянув її поверхнево, не умотивувавши належним чином свого рішення. Крім того зазначають про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого та необґрунтоване стягнення моральної шкоди в розмірі 30000 грн.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 і його захисники підтримали касаційну скаргу та просять її задовольнити.
Прокурор Гаврилюк С.В. вважає касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Доводи захисників В`язового В. В. та Карпенка С. Ф. про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України є необґрунтованими.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України з додержанням вимог ст. 23 КПК України та на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими в їх взаємозв`язку, відповідно до ст. 94 КПК України. Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілих ОСОБА_3,ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, даними, які містяться в протоколах огляду місця події і трупа та доданих до них схеми та таблиць зображень, висновках експертів: №28-Е, №317/Н, №319/Н, №341, №342, №28-Е-Д, зміст яких детально відтворено у вироку.
Отже, суд першої інстанції правильно оцінив встановлені обставини кримінального провадження та критично поставився до пояснень ОСОБА_1 про відсутність умислу на вбивство потерпілого, оскільки такі доводи суперечать іншим зібраним матеріалам провадження в їх сукупності.
Так, за нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118