Постанова
Іменем України
26 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 752/21043/15-ц
провадження № 61-5334св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" Білої Ірини Володимирівни,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
особа, яка подала касаційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет" на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" (далі - ПАТ "Український Бізнес Банк", банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" Білої І. В., правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет" (далі - ТОВ "ФК "Паритет"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 15 лютого 2008 року між ПАТ "Український Бізнес Банк" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір
№ 7/Ф (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримала у тимчасове користування кредит у розмірі 3 131 000,00 грн зі сплатою за користування кредитними коштами 20,00 процентів річних, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 15 лютого 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 15 лютого
2008 року між ПАТ "Український Бізнес Банк" та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрований у реєстрі за № 2563, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку банку нерухоме майно: нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 22) (в літ. "А"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,20 кв. м. Згідно з абзацем 4 пункту 1.2 договору іпотеки нежилих приміщень, сторони договору погодили вартість предмету іпотеки у розмірі 3 480 000,00 грн.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня
2012 року позов ПАТ "Український Бізнес Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Український Бізнес Банк" заборгованість у розмірі 2 401 582,65 грн.
08 грудня 2014 року між ПАТ "Український Бізнес Банк" та ТОВ "Велес-Д" укладений договір факторингу № 2, за умовами якого ПАТ "Український Бізнес Банк" продало (переуступило) ТОВ "Велес-Д" право вимоги до ОСОБА_2, які включають кредитний договір від 15 лютого 2008 року № 7/Ф, а ТОВ "Велес-Д" прийняло такі права вимоги та зобов`язалося передати фінансування в розпорядження ПАТ "Український Бізнес Банк" за плату.
На виконання договору факторингу від 08 грудня 2014 року № 2 між
ПАТ "Український Бізнес Банк" та ТОВ "Велес-Д" укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрований у реєстрі за № 6642.
Рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" Білої І. В. від 30 листопада 2015 року № 4 визнано нікчемними, укладені між ПАТ "Український Бізнес Банк" та ТОВ "Велес-Д": договір факторингу від 08 грудня 2014 року № 2 та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 08 грудня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрований у реєстрі за № 6642.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 грудня 2015 року № 50435093, ПАТ "Український Бізнес Банк" стало відомо, що право власності на нежилі приміщення, що є предметом іпотеки, перейшло до ОСОБА_1, тоді як банк жодних дій та/або дозволів на вчинення дій стосовно предмета іпотеки, які могли б слугувати причиною його відчуження ОСОБА_2, не вчиняв та/або не надавав.
За змістом частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності на права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, така особа набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе його обов`язки за іпотечним договором, що свідчить про те, що ОСОБА_1 набула статусу іпотекодавця спірного нерухомого майна.
Посилаючись на те, що станом на 01 грудня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 5 151 483,92 грн, з яких: 1 714 670,26 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 025 822,37 грн - проценти за користування кредитними коштами, 342 030,00 грн - комісії, 911 006,83 грн - пеня за простроченими процентами, 152 518,87 грн - пеня за простроченими комісіями, 5 435,59 грн - інша заборгованість, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки нежилих приміщень від 15 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрованого у реєстрі за № 2563, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 22) (в літ. "А"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,20 кв. м, реєстраційний номер обʼєкта нерухомого майна: 570203980000, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", встановивши початкову ціну продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 3 480 000,00 грн
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня
2017 року позов ПАТ "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" Білої І. В. задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Український Бізнес Банк" за кредитним договором у розмірі 5 151 483,92 грн, з яких: 1 714 670,26 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 025 822,37 грн - проценти за користування кредитними коштами, 342 030,00 грн - комісії, 911 006,83 грн - пеня за простроченими процентами, 152 518,87 грн - пеня за простроченими комісіями, 5 435,59 грн - інша заборгованість, звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки нежилих приміщень від 15 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрованого у реєстрі за № 2563, а саме на: нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 22) (в літ. "А"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,20 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 570203980000, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_2 неналежно виконує умови кредитного договору, що призвело до виникнення станом на 01 грудня 2015 року заборгованості у розмірі 5 151 483,92 грн, а тому вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, належний на дату вирішення спору ОСОБА_1 , шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року апеляційну скарну ОСОБА_3 задоволено, заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" Білої І. В. відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи не встановив хто є власником нежилих приміщень з № 1 по №12 (групи приміщень № 22) (в літ. "А"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,20 кв. м, на які судом звернуто стягнення.
Зважаючи на те, що відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 , ОСОБА_4, покупці у рівних частках по 1/2 частці набули право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 22) (в літ. "А"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,20 кв. м, суд першої інстанції, у порушення норм процесуального права, ухвалив прийняв рішення про права, свободи та інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні вимог ПАТ "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" Білої І. В.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "ФК "Паритет", у якій заявник просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року та залишити в силі заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що ТОВ "ФК "Паритет", як новий кредитор, за договором іпотеки нежилих приміщень від 15 лютого
2018 рокунабув у повному обсязі права іпотекодержателя з моменту укладення між ним та ПАТ "Український Бізнес Банк" договору про відступлення прав вимоги від 29 листопада 2018 року. Право іпотеки за іпотечним договором не припинено у встановлений законом спосіб, а тому іпотека є чинною станом на день розгляду справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким ОСОБА_5 був відчужений предмет іпотеки, є іпотекодавцями в силу статті 23 Закону України "Про іпотеку", оскільки у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом переведення всіх прав та обовʼязків іпотекодавця на особу, до якої перейшло права власності на майно.
Установивши, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як власники нежилих приміщень з № 1 по № 12 (групи приміщень № 22) (в літ. "А"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 126,20 кв. м, не були залучені до участі у справі у суді першої інстанції, апеляційний суд міг надати їм можливість висловити свої заперечення проти позовних вимог і після цього вирішити спір по суті, виходячи зі змісту договірних відносин сторін. Натомість, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не вказав причин, з яких ТОВ "ФК "Паритет" неє іпотекодавцем та кредитором. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, а тому неповідомлення про дату та час розгляду справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зважаючи на відсутність належних обгрунтувань, які б свідчили про незаконність та/або необгрунтованість оскаржуваного судового рішення, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у квітні
2019 року, ОСОБА_3 зазначила про відсутність підстав для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки суд діяв виключно у рамках процесуального закону, а оскаржуване судове рішення відповідає критерію обгрунтованості судового рішення. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Український Бізнес Банк", апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що розгляд судом першої інстанції справи про звернення стягнення на предмет іпотеки без залучення власників предмета іпотеки є грубим порушенням норм процесуального права, що для суду апеляційної інстанції, з огляду на наведену вище норму закону, є обов`язковою підставою для скасування такого судового рішення з прийняттям нового, оскільки вказане процесуальне порушення призвело до неправильного вирішення спору, а також вирішення питання про права осіб, які не брали участі у справі, як відповідачі. Суд апеляційної інстанції безальтернативно зобовʼязаний був скасувати рішення суду першої інстанції, прийняте з порушенням процесуального закону, та не мав визначених законом підстав для надання правової оцінки повідомленим обставинам та поданим доказам не залученої до розгляду справи особи на стадії апеляційного розгляду справи.
Посилання ТОВ "ФК "Паритет" на фіктивність запису про припинення іпотеки спірного предмета іпотеки, внесеного до Державного реєстру іпотек
10 лютого 2015 року, а також чинності іпотеки для ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 , не були предметом розгляду суду першої інстанції, а тому виходять за межі касаційного розгляду та не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.