Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 199/4224/16
провадження № 61-2022св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року
у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Деркач Н. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки, грошових коштів та витрат.
Позовна заява мотивована тим, що 22 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір поставки, відповідно до умов якого останній отримав товар на суму 140 000 грн, що підтверджується актом приймання-передачі матеріалів від 22 грудня 2013 року на виконання вказаного договору поставки від 22 грудня 2013 року.
Посилаючись на те, що зобов`язання щодо оплати товару за договором поставки не виконані, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти за договором поставки від 22 грудня 2013 року у розмірі
273 750,25 грн.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 липня 2016 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2017 року цивільну справу за вищевказаним позовом передано на розгляд до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року цивільну справу за вищевказаним позовом прийнято до провадження.
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про закриття провадження.
Заява мотивована тим, що на день укладення договору поставки
від 22 грудня 2013 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Отже, між сторонами виникли не цивільно-правові, а господарські правовідносини, спір за якими підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просив суд закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 липня 2018 року (у складі судді Антонюка О. А.) заяву ОСОБА_2 задоволено.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки, грошових коштів та витрат закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір виник щодо виконання договору поставки, даний договір фактично є господарським правочином і спір виник щодо виконання саме цього договору, а тому між сторонами виникли господарські правовідносини. Тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 липня 2018 року скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач не має статусу фізичної особи-підприємця, а позивач уклав вказаний договір як фізична особа, отже договір поставки від 22 грудня 2013 року укладений між фізичними особами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вказаний договір поставки
від 22 грудня 2013 року був укладений з метою реалізації будівельних матеріалів, а тому відповідно до умов вказаного договору будівельні матеріали мають бути відвантажені для подальшої реалізації, тобто використані покупцем у господарській діяльності. Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Отже, згідно з вказаною нормою закону продавець у договорі поставки має бути суб`єктом підприємницької діяльності. Апеляційний суд не взяв до уваги, що на момент укладення спірного правочину позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки, грошових коштів та витрат.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2017 року цивільну справу за вищевказаним позовом передано на розгляд до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2017 року цивільну справу за вищевказаним позовом прийнято до провадження.
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 липня 2018 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 11 липня 2018 року скасовано, справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.