Постанова
Іменем України
26 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 566/909/17
провадження № 61-11879св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 28 січня 2019 року у складі судді Феськова П. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4, з яким вона з 19 листопада 2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі.
Після смерті чоловіка відкрилася спадщина. Спадкоємцями за законом є вона, діти чоловіка від першого шлюбу та його матір.
Позивач вважає, що діти її чоловіка від першого шлюбу: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повинні бути усунені від права на спадкування за законом після смерті батька, оскільки за його життя та під час хвороби вони ухилялися від надання йому необхідної допомоги.
Зазначила, що з 03 березня 2016 року по 10 березня 2016 року її чоловік перебував на лікуванні у Млинівській районній лікарні у відділенні реанімації, а з 11 березня 2016 року по 05 квітня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні у гематологічному відділенні КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня".
Лікування потребувало значних коштів, які вони були вимушені брати в позику.
Діти її чоловіка є матеріально забезпеченими, проте не надавали жодної допомоги на лікування батька та не спілкувалися з ним.
З урахуванням викладених обставин, просила суд усунути від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, його спадкоємців першої черги - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 28 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено факт ухилення відповідачів від надання допомоги батькові, винної поведінки останніх (зокрема, відмова від надання допомоги батькові), потребу спадкодавця у допомозі саме відповідачів.
Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подала до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 28 січня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 28 січня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу.
15 липня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 19 листопада 2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Позивач та діти померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса Млинівського районного нотаріального округу Рідченко О. Й. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 як спадкоємці першої черги.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (стаття 1223 ЦК України).
Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.