Постанова
Іменем України
26 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 241/402/19
провадження № 61-8390св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Служба у справах дітей Маріупольської міської ради по Центральному району, Служба у справах дітей Мангушської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 12 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Лісового О. О., Зайцевої С. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_2 треті особи: Служба у справах дітей Маріупольської міської ради по Центральному району, Служба у справах дітей Мангушської районної державної адміністрації, про відібрання малолітніх дітей і повернення їх матері.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 2006 року до 2009 року, з 2014 року до 2018 року. Від шлюбу сторони мають трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спільне життя подружжя не склалося, позивач змушена була виїхати від чоловіка в орендоване житло в м. Маріуполі, в якій були створені всі необхідні умови для проживання, виховання та розвитку дітей.
14 грудня 2018 року, скориставшись її відсутністю та подолавши опір її батьків, відповідач забрав без її згоди та погодження всіх трьох малолітніх дітей.
ОСОБА_2 не надає доступу позивачу до дітей, у незаконний спосіб змінив місце проживання малолітніх дітей з 14 грудня 2018 року, в результаті чого діти не спілкуються з матір`ю.
На підставі вказаного ОСОБА_3 просила відібрати у ОСОБА_2 малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, і повернути їх матері ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 липня 2019 року позов задоволено.
Відібрано у ОСОБА_2 малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, і повернуто їх матері ОСОБА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Вирішено допустити негайне виконання рішення в частині відібрання дітей та повернення їх матері.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі досліджених належних та допустимих доказів не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про неналежний догляд, турботу та виховання матір`ю малолітніх дітей, а також не встановлено будь-яких обставин, які давали б припущення того, що проживання дітей з матір`ю буде шкодити інтересам дітей чи має загрозу їх життю, тому суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про відібрання дітей.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 12 серпня 2019 року рішення Першотравневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 липня 2019 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевим судом залишено поза увагою, що у спірних правовідносинах обов`язковими умовами, за яких суд може ухвалити рішення про відібрання дітей, має бути: визначення за рішенням суду місця проживання дітей з матір`ю; доведений (підтверджений) факт проживання дітей з матір`ю після ухвалення судом рішення про визначення місця проживання дітей; самочинна зміна одним із батьків, без згоди іншого з батьків, місця проживання дітей, за умови, що місце проживання дітей було з матір`ю.
Тому, оскільки позивач не надала доказів про вчинення батьком дітей протиправних дії щодо зміни місця їх проживання всупереч судовому рішенню і не надала доказів, що діти проживали з нею після виїзду з місця реєстрації на визначених законних підставах, скасував рішення місцевого суду, відмовивши у задоволенні позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом залишено поза увагою, що відповідач, забравши до себе дітей без згоди їхньої матері, з якою вони проживали, не надає доступу ОСОБА_1 до дітей, у незаконний спосіб змінив місце проживання малолітніх дітей з 14 грудня 2018 року і до теперішнього часу, в результаті чого діти не спілкуються з рідною матір`ю, з якою вони весь час з народження проживали, що свідчить про те, що відповідач, в першу чергу, думає про свої інтереси та бажання, а не про інтереси малолітніх дітей.
На думку заявника, доведення наявності згоди матері на зміну місця проживання дітей з батьком у цьому випадку покладається на відповідача, який не надав переконливих доказів цього. При цьому, активні дії ОСОБА_1 по зверненню до органів поліції, органів опіки та піклування, суду тощо з намаганням повернути дітей свідчать про те, що така згода відповідачу не надавалась ні в усному, ні в письмовому порядку.
Висновки апеляційного суду щодо передчасності розгляду позовних вимог про відібрання малолітніх дітей і повернення їх матері є хибними.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що сім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_3 переїхала з м. Донецька та оселилась у с. Юріївка Мангушського р-ну Донецької області. Діти зареєстровані та проживали спільно з обома батьками у АДРЕСА_1 .
На думку відповідача, доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки у вересні - жовтні 2018 року мати дітей вирішила припинити шлюбні відносини з відповідачем, орендувала спочатку одну квартиру у АДРЕСА_4, потім іншу квартиру АДРЕСА_3, за власним рішенням та без згоди батька змінила своє місце проживання та місце проживання дітей, забороняючи батьку спілкуватись з дітьми, подала заяву на розірвання шлюбу.
Таким чином ініціатором припинення шлюбу виступила ОСОБА_1, вона самостійно без узгодження з ним вирішила змінити місце свого проживання та малолітніх дітей. Фактично існує спір про визначення місця проживання дітей.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
12 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2006 року до 2009 року, з 2014 року до 2018 року.
Сторони від шлюбу мають малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.