Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 523/18122/15-ц
провадження № 61-31652св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - 59 Будинок офіцерів,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року 59 будинок офіцерів звернувся до ОСОБА_1, третя особа Міністерство оборони України про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20 346,87 грн, завданої під час виконання трудових обов`язків.
В обгрунтування вимог позивач вказував на те, що відповідач ОСОБА_1 як директор Дитячого оздоровчого табору імені Ю. Гагаріна (далі - ДОТ імені Ю. Гагаріна) несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну 59 будинку офіцерів внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків. У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 було створено комісію про прийом-передачу матеріальних цінностей директора ДОТ імені Ю. Гагаріна та встановлено період її роботи з 07 вересня 2015 року по 11 вересня 2015 року. Згідно з актами прийому-передачі від 14 вересня 2015 року комісією було виявлено нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 54 465,27 грн. 15 вересня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку із закінченням строкового договору відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України. ОСОБА_1 відмовилася підписуватися про ознайомлення як з актом так і з наказом про звільнення. На підставі наказу №57 від 30 вересня 2015 року роботу комісії поновлено здійснено списання матеріалів по бухгалтерському обліку згідно з отриманими актами приймання виконаних робіт поточних ремонтів у таборі, а також внесено зміни до акту прийому передачі матеріальних засобів директора табору та наказу від 14 вересня 2015 року №55. Наказом начальника 59 будинку офіцерів від 05 жовтня 2016 року №59 було зменшено суму нестачі матеріальних засобів, а відповідні матеріали передати до військової прокуратури Одеського гарнізону. На прохання про добровільне погашення суми нестачі відповідач відмовилася від вирішення питання мирним шляхом.
У зв`язку з викладеним позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року позов залишено без задоволення.
Судове рішення мотивовано тим, що звертаючись до суду з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди позивач не надав доказів на підставі яких він прийшов до висновку, що саме з вини відповідача була виявлена нестача, не було проведено службової перевірки, не запропоновано особі надати пояснення, не відібрано пояснень від інших працівників, не встановлено в який період виникла нестача. При таких обставинах, навпаки виникає сумнів в об`єктивності роботи комісії та правильності здійснених висновків щодо нестачі матеріальних цінностей, на що також і вказує перший розрахунок суми на 54 465,27 грн, та наступне зменшення до 20 346,87 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2017 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь 59 Будинку офіцерів збитки за резутатами проведеної інвентарізації на суму 20 346,87 грн.
Рішення мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_2 добровільно підписала договір про повну матеріальну відповідальність, отримала за описом матеріальні цінності, за які несе матеріальну відповідальність, відмову у прийнятті участі у роботі комісії про передачу ввірених їй цінностей, та виявлення нестачі, тому судова колегія прийшла до висновку про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу в якій просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Зазначала, що з наданих позивачем доказів, долучених до матеріалів справи, не вбачається конкретного строку, за який утворилась нестача, відповідно до статтей 251, 252 ЦК України, тому судом першої інстанції правильно визначено, що період часу, за який утворилась нестача товарно-матеріальних цінностей не встановлено.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення вимог ст. 138 КЗпП України, оскільки позивачем не надано доказів на підставі яких він прийшов до висновку, що саме з вини відповідача сталась нестача, не було проведено службової перевірки, не відібрано пояснень у відповідача та інших працівників, не встановлено в який період та спосіб виникла нестача, а тому позов є необґрунтованим і підстав для його задоволення немає.
Саме по собі посилання лише на наявність актів інвентаризації та підписаного відповідачем договору про повну матеріальну відповідальність не є тими фактичними обставинами, які встановлюють і вказують на наявність вини у нестачі, а також не доводять сам факт цієї нестачі.
Аргументи інших учасників справи
В запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Судами встановлено, що 08 травня 2013 року наказом №66 начальника 59 будинку офіцерів ОСОБА_1 прийнято на посаду директора ДОТ імені Ю. Гагаріна за строковим трудовим договором №1, а наказом № 177 від 08 листопада 2013 року переведено за власним бажанням постійно на посаду директора табору (т.1 а.с. 12-13, 280-281).
08 травня 2013 року ОСОБА_1 було ознайомлено з посадовою інструкцією директора (т.1 а.с.14-15).
30 січня 2014 року з відповідачкою підписано договір на повну матеріальну відповідальність (т. 1 а.с. 16).
Відповідно до наказу № 77 від 30 червня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з 13 липня 2015 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, тимчасове виконання обов`язків директора покладено на ОСОБА_3, а 10 липня 2015 року наказом №84 даний наказ визнано таким, що втратив чинність (т. 1 а.с. 50).
Згідно з наказом № 85 від 10 липня 2015 року ОСОБА_2 переведено за власним бажанням на посаду директора на умовах строкового трудового договору на період з 10 липня 2015 року по 15 вересня 2015 року (т. 1 а.с. 53).
Наказом № 30 від 01 липня 2015 року було створено комісію по прийому-передачі матеріальних цінностей та установчих зборів (т. 1 а.с. 54).
10 липня 2015 року між сторонами укладено строковий трудовий договір № 228 на строк по 15 вересня 2015 року (т. 1 а.с. 17-19).
04 вересня 2015 року знову створено комісію по прийому-передачі матеріальних цінностей директора табору, що підтверджується наказом №52 (т. 1 а.с. 56).
Відповідно до рапорту від 14 вересня 2015 року комісією виявлено нестачу: ємкість для кави з підігрівачем - 1 шт. на суму 2 622 грн, стінка - 1 шт. на суму 4 231 грн, ліжко - 1 шт. на суму 2 648 грн, ножиці тупокінцеві - 1 шт. на суму 8 грн, язикотримач для дорослих - 1 шт. на суму 15 грн, ножиці прямі - 1 шт. на суму 22 грн, набір фельдшера - 1 шт. на суму 203 грн роторозширювач - 1 шт. на суму 61 грн, корзина Р-18-12 - 1 шт. на суму 99 грн, корзина ВКS 2 шт. на суму 132 грн, кошма пожежна 2 шт. на суму 400 грн, лом 4 шт. на суму 172 грн, відро 17 шт. на суму 731 грн, ємкість харчова вертикальна овальна 300 (для пожежнужд) 1 шт. на суму 437 грн, стіл для занять на хромованих ніжках - 2 шт. на суму 866 грн, кувалда - 1 шт. на суму 21 грн, набір інструментів для теслі в ящику - 1 наб. на суму 620,95 грн, каструля н/ж з кришкою 2л. - 9 шт. на суму 1 653,75 грн, оприскувач ОП-202 Лемира, 8 літрів з телескопічним брандспойтом - 1 шт. на суму 160 грн, урна економ переносна синя - 1 шт. на суму 315 грн, тарілка діам.200 - 91 шт. на суму 874,51 грн, компакт "Полісся" в комплекті з сидінням та аромат. кнопкою - 1 шт. на суму 499,16 грн, чайник алюмінієвий - 2 шт. на суму 494 грн, інструмент сантехнічний 1 наб. на суму 750 грн полотно неткане шир. 1,5 м 30м.п. на суму 691,50 грн, білизна ліжкова полуторна - 5 шт. на суму 1 620 грн, а всього на загальну суму 20 346,87 грн (т. 1 а.с. 151-152).
Відповідно до наказу № 120 від 14 вересня 2015 року директора ОСОБА_2 звільнено з посади (т. 1 а.с. 57).
Наказом № 59 від 05 жовтня 2015 року внесено зміни до наказу від 14 вересня 2015 року № 55 та зменшено суму нестачі матеріальних засобів у розмірі 34 118,40 грн, а матеріали передати до військової прокуратури.
Відповідно до листа військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України від 04 листопада 2015 року №11276 вих-15 було проінформовано начальника 59 будинку офіцерів про те, що підстав, передбачених ст. 214 КПК Українинеобхідних для внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до єдиного реєстру досудових розслідувань не виявлено (т.1 а.с. 62).
20 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією добровільної сплати суми нестачі, у відповідь на яку ОСОБА_2 відмовилася з посиланням на необґрунтованість вимоги у зв`язку з проведення аудиту, наявністю майна на території табору, порушеннями комісії, яка проводила приймання-передачу у її відсутність, без офіційного доведення наказу до відома, вилученням усіх ключів від приміщень.
Свідок ОСОБА_4, яка працює бухгалтером з 01 червня 2013 року, в засіданні пояснювала, що вона була в складі комісії по прийому-передачі матеріальних цінностей від попереднього директора табору Пономаренка до ОСОБА_2, станом на 01 січня 2015 року все майно було на місці. До приміщень табору був доступ інших осіб, ОСОБА_2 давала ключі від складу техніку. З боку керівництва 59 будинку офіцерів були зауваження по відповідальному зберіганню майна табору. ОСОБА_2 складала акти на списання майна, а затверджував начальник 59 будинку офіцерів. Територія табору була під охороною, міг заїхати автомобіль постачальника.
Свідок ОСОБА_5, яка працює методистом, зазначила, що вона була в складі комісії в вересні 2015 року. 07 вересня 2015 року до прибуття ОСОБА_2 комісія рахувала майно, яке знаходилося на вулиці. Ближче до 13.00 години прийшла директор табору від підпису про ознайомлення з наказом щодо перевірки майна вона відмовилася, а з наступного вона вже була на лікарняному, комісія передала список майна до бухгалтерії, зробили перерахунок та встанови нестачу. При складені списку свідок вказувала приміщення та що в ньому знаходиться, а потім співставляли з тим що було раніше.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.