Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 643/5572/16-ц
провадження № 61-14384св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Тарас Андрійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2018 рокуу складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т. А., про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 26 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ВАТ АБ "Укргазбанк), правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 20 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 2 644 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних на строк до 25 грудня 2012 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 09 червня 2008 року між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 16/08-Б, предметом якого є багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 . З дозволу банку квартири АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17, АДРЕСА_18, 114 зазначеного житлового будинку виведено з іпотеки та відчужено власником. Відомості про іпотеку внесені до реєстру іпотек, на відчуження нерухомого майна накладено заборону. Позичальник припинив виконувати взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором з грудня 2008 року. Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 13 травня 2010 року у справі № 2-1404/10 позов ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 1 664 543,02 грн та 2 630 252,33 доларів США. Крім того, рішенням Московського районного суду міста Харкова від 11 вересня 2009 року у справі № 2-9601/09 позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ВАТ АБ "Укргазбанк", третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Н. В., про визнання договору іпотеки недійсним задоволено, визнано недійсним договір іпотеки від 09 червня 2008 року № 16/08-Б, укладений між ВАТ АБ "Укргазбанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також виключено запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна знято заборону на відчуження житлового будинку літ. "В-5" за адресою: АДРЕСА_1 . В період чинності зазначеного рішення суду за договором купівлі продажу від 30 грудня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_19 . Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року у справі № 2-9601/09 апеляційну скаргу ПАТ "АБ "Укргазбанк" задоволено частково, рішення Московського районного суду міста Харкова від 11 вересня 2009 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ВАТ АБ "Укргазбанк", третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Н. В., про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено. На підставі зазначеного рішення апеляційного суду було поновлено відомості в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Оскільки судове рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" суми заборгованості за Кредитним договором не виконане, 14 березня 2016 року на замовлення банку Приватним підприємством "Академія Оцінки і Права" було складено звіт про оцінку майна, яким визначено ринкову вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_20, яка належить ОСОБА_1, в розмірі 454 200 грн. Враховуючи викладене, ПАТ АБ "Укргазбанк" просило в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 4 539 595,58 доларів США та 120 125 824,52 грн пені звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_21 та яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренком Т. А. 30 грудня 2011 року та зареєстрованого за № 6210, шляхом надання ПАТ АБ "Укргазбанк" права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 454 200 грн, з наданням ПАТ АБ "Укргазбанк" всіх повноважень продавця, в тому числі права отримання у нотаріуса дубліката договору купівлі-продажу, реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно цього дубліката, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В запереченні на позовну заяву представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 зазначив, що рішенням Московського районного суду міста Харкова від 11 вересня 2009 року у справі № 2-9601/09 було визнано недійсним договір іпотеки від 09 червня 2008 року № 16/08-Б. На час набуття відповідачем права власності квартира не була предметом іпотеки, тому положення статті 23 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) не можуть застосовуватися до спірних правовідносин. Крім цього, спірна квартира не була відокремленою частиною предмета іпотеки і договором іпотеки не передбачено процедури звернення стягнення на неї як складову частину предмета іпотеки. Також окремі квартири не могли бути предметом іпотеки, оскільки реконструйований будинок не введено в експлуатацію і квартири не були виділені в натурі, на них не було оформлено майнові права.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 10 жовтня 2017 року у складі судді Горбунової Я. М. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що умовами договору іпотеки не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено, рішення Московського районного суду міста Харкова від 10 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором позичальника ОСОБА_2 в розмірі 4 539 595,58 доларів США, що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 2 382 796,72 доларів США, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 2 156 798,86 доларів США та 120 125 824,52 грн пені, яка складається з пені за прострочення погашення кредиту в сумі 70 653 760 грн, пені за прострочення погашення процентів у сумі 49 472 064,52 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_22, яка є частиною житлового будинку АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренком Т. А. 30 грудня 2011 року за реєстровим № 6210, шляхом надання ПАТ АБ "Укргазбанк" права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 454 200 грн, з наданням ПАТ АБ "Укргазбанк" всіх повноважень продавця, в тому числі права отримання у нотаріуса дубліката договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренком Т. А. 30 грудня 2011 року за реєстровим № 6210, реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дубліката договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гончаренком Т. А. 30 грудня 2011 року за реєстровим № 6210, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" судовий збір в сумі 2 893,80 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції про невідповідність обраного позивачем способу звернення стягнення на предмет іпотеки умовам договору та вимогам закону є помилковим, оскільки умовами договору іпотеки сторони визначили різні способи звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; на підставі рішення іпотекодержателя в порядку набуття права власності. Договором іпотеки передбачено також право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, передбачених Законом № 898-IV. Звертаючись до суду з позовом, ПАТ АБ "Укргазбанк" обрало судовий спосіб захисту порушених прав кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов`язань, забезпечених іпотекою, та просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, яка передбачена статтею 38 Закону № 898-IV, тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2018 року та залишити в силі рішення Московського районного суду міста Харкова від 10 жовтня 2017року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову та ухвалив рішення, яке відповідає встановленим обставинам справи, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив у повному обсязі доказів іне звернув уваги на те, що договір іпотеки містить відомості про наявність 123 квартир в будинку АДРЕСА_1, однак про передачу в іпотеку банку саме її квартири АДРЕСА_23 не зазначено. В той час, коли вона набула право власності на зазначену квартиру, договір іпотеки було визнано недійсним судовим рішенням, тому її квартира не була предметом іпотеки. Вона добросовісно набула право власності на квартиру, перед укладенням договору купівлі-продажу приватний нотаріус перевірив усі документи, відсутність арешту та заборони на відчуження нерухомого майна і будь-яких перешкод для набуття права власності не встановив. Також на спірну квартиру не може бути примусово звернено стягнення, оскільки на неї поширюються положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Московського районного суду міста Харкова та зупинено виконання постанови Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.
20 вересня 2018 року справа № 643/5572/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судами встановлено, що 26 грудня 2007 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ "АБ "Укргазбанк", і ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 2 644 000,00 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 25 грудня 2012 року.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону № 898-IV іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 09 червня 2008 року між банком та іпотекодавцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 16/08-Б. Згідно з пунктом 2.1.1 цього договору предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок "літ. В-5" загальною площею - 6 422,9 кв. м, житловою площею - 2 285,6 кв. м (в житловому будинку розташовано 123 квартири), що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 11 вересня 2009 року у справі № 2-9601/09 позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ВАТ АБ "Укргазбанк", третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Н. В., про визнання договору іпотеки недійсним задоволено, визнано недійсним договір іпотеки від 09 червня 2008 року № 16/08-Б, укладений між ВАТ АБ "Укргазбанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також виключено запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна знято заборону на відчуження житлового будинку літ. "В-5" за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 не виконував належним чином своїх зобов`язань за Кредитним договором, у зв`язку з чим рішенням Московського районного суду міста Харкова від 13 травня 2010 року у справі № 2-1404/10 позов ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 1 664 543,02 грн та 2 630 252,33 доларів США.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна 03 січня 2012 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_19, яка була придбана нею на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрованого за № 6210.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року у справі № 2-9601/09 апеляційну скаргу ПАТ "АБ "Укргазбанк" задоволено частково, заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 11 вересня 2009 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ВАТ АБ "Укргазбанк", третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Н. В., про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.
У справі, яка переглядається, ПАТ АБ "Укргазбанк" просило в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_21 та належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, з наданням йому всіх повноважень продавця.
Частиною п`ятою статті 3 Закону № 898-IV передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 898-IV за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону № 898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 23 Закону № 898-IV визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом № 898-IV, згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 36 Закону № 898-IV передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частинами першою, п`ятою, дев`ятою статті 38 Закону № 898-IV визначено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, то іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.