Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 442/1248/16-ц
провадження № 61-14860св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чагарі",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Тепла Мар`яна Юріївна,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чагарі" на постанову Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Чагарі" (далі - ТОВ "Чагарі") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Тепла М. Ю. (далі - приватний нотаріус Дрогобицького РНО Львівської області), про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року, яким було визнано за
ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення площею 21,3 кв. м під літ. "В-1" АДРЕСА_2 , скасовано, а тому ОСОБА_1 не мала права відчужувати вказане приміщення за договором купівлі-продажу, укладеним
02 липня 2013 року між нею та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького РНО Львівської області Теплою М. Ю.
Позивач вказував, що оспорюваним договором порушені права
ТОВ "Чагарі", оскільки торгові приміщення на АДРЕСА_2 споруджувались на земельній ділянці, яка перебуває в оренді останнього, яке і здійснювало будівництво ринку за вказаною адресою.
Посилаючись на вищевказане, ТОВ "Чагарі" просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 21,3 кв. м
на АДРЕСА_2 , укладений 02 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 23 травня 2017 року (у складі судді Крамара О. В.) позов ТОВ "Чагарі" задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення
літ. "В1" АДРЕСА_2, площею 21,3 кв. м, укладений між ОСОБА_1
та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького РНО Львівської області Теплою М. Ю. 02 липня 2013 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваним договором порушені права ТОВ "Чагарі", а тому останній, хоч і не був стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, та враховуючи обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Львівської області
від 11 листопада 2014 року, яке є преюдиційним, має право звернутись до суду з позовом про визнання цього договору недійсним на підставі
статей 215, 216 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2018 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 23 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Чагарі" відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять даних про те, що позивач був власником спірного нерухомого майна, що відчужене за оспорюваним договором, оскільки указане нерухоме майно є самочинним будівництвом. При цьому позивач не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт, оскільки земельна ділянка перебуває у комунальній власності та за договором оренди землі передана в оренду Обслуговуючому кооперативу "Єдність разом" (далі - ОК "Єдність разом").
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Чагарі" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оспорюваним договором порушено права та інтереси ТОВ "Чагарі" і хоча позивач не був стороною договору, має право пред`являти вимоги про визнання такого договору недійсним, оскільки товариство мало у користуванні земельну ділянку, на якій знаходиться майно, що було відчужене за спірним договором, та здійснювало самочинне будівництво ринку.
Крім того, право власності на спірне майно за фізичними особами було визнано на підставі судового рішення у справі № 442/2221/13-ц, яке у послідуючому було скасовано, а тому, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що на момент його державної реєстрації, а також на момент укладення спірних договорів дарування/іпотек/купівлі-продажу фізичні особи не були власниками цього майна.
Разом з тим, позивач неодноразово звертався до суду з відповідними позовами, в яких намагався довести своє право на користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, що був предметом продажу за договором оренди між Дрогобицькою міською радою Львівської області та ТОВ "Чагарі".
Доводи інших учасників справи
У липні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала, що позивач дійсно звертався до господарського суду з позовами про підтвердження права користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, що був предметом продажу за договором оренди між Дрогобицькою міською радою Львівської області та ТОВ "Чагарі".
Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 25 лютого
2016 року у справі № 914/1109/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 липня 2016 року
та постановою Вищого господарського суду України від 10 листопада
2016 року, у задоволенні позову ТОВ "Чагарі" до Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа - ОК "Єдність разом", про визнання поновленим договору оренди землі від 28 грудня 2011 року, укладеного між Дрогобицькою міською радою Львівської області та ТОВ "Чагарі"
з 28 грудня 2012 року по 28 грудня 2013 року, з 28 грудня 2013 року
по 28 грудня 2014 року, з 28 грудня 2014 року по 28 грудня 2015 року відмовлено.
Отже, судовими рішеннями встановлено, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу ТОВ "Чагарі" не було ані користувачем земельної ділянки, на якій розміщувалося нерухоме майно, ані власником цього майна. Тому постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
У серпні 2018 року ОСОБА_2 подала доповнення до відзиву на касаційну скаргу, в якому вказувала, що постановою Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 442/1252/16-ц за позовом ТОВ "Чагарі" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького РНО Львівської області Тепла М. Ю., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, касаційну скаргу ТОВ "Чагарі" задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року змінено, виключено з мотивувальної частини судового рішення посилання на положення статей 387, 388 ЦК України. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без змін.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили що 02 липня 2013 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладений оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 21,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького РНО Львівської області Теплою М. Ю. та належить продавцю на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року у справі
№ 442/2221/13.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11 листопада 2014 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 01 квітня 2013 року у справі № 442/2221/13, яким визнано право власності, зокрема, за ОСОБА_1 на самочинно побудоване нежитлове приміщення загальною площею 21,3 кв. м, позначене на плані літ. "В-1"
(ряд 7, місце 13-14), що розташоване на АДРЕСА_2, скасовано та ухвалено нове рішення, яким
у задоволенні позову, зокрема, ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа - Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, про визнання права власності на самочинне будівництво, відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Чагарі" як на підставу своїх позовних вимог вказувало, що рішенням Апеляційного суду Львівської області
від 11 листопада 2014 року скасовано рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року у справі
№ 442/2221/13-ц, яким визнано право власності за ОСОБА_1 на самочинно побудоване спірне нежитлове приміщення. Цим судовим рішенням встановлено, що зазначене нежитлове приміщення споруджено на земельній ділянці, яка передавалась в оренду ТОВ "Чагарі" для будівництва та обслуговування ринку, саме товариством було здійснено будівництво ринку, а між ТОВ "Чагарі" та ОСОБА_1 укладались договори оренди торгових приміщень за вказаною адресою. Отже, на підставі вказаного судового рішення судом встановлено приналежність торгових приміщень саме ТОВ "Чагарі", а не відповідачу.
Отже, ТОВ "Чагарі", посилаючись на статті 215, 216 ЦК України, просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами, посилаючись на те, що саме йому належить право на спірне нежитлове приміщення.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятоюта шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, вимога про визнання оспорюваних правочинів недійсними може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вказаним правочином.
Твердження ТОВ "Чагарі" про те, що вказаним правочином порушені його права, є безпідставним з огляду на таке.