Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 162/1341/16-ц
провадження № 61-29154св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач - Луцький прикордонний загін Державної прикордонної служби України,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: Державна прикордонна служба України, Львівський прикордонний загін Державної прикордонної служби України, Любешівська районна державна адміністрація Волинської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 10 квітня 2017 року у складі судді Глинянчука В. Д. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Русинчука М. М., Стрільчука В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Луцький прикордонний загін Державної прикордонної служби України (далі - Луцький прикордонний загін) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування службовою двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням житлової комісії військової частини № 9971 від 10 грудня 2007 року військовослужбовцю Луцького прикордонного загону прапорщику ОСОБА_1 з сім`єю з двох чоловік надано двокімнатну квартиру у селищі Любешів Волинської області. Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 239-ос від 07 квітня 2014 року старшого прапорщика ОСОБА_1 направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини № 1491 (місто Бердянськ) та наказом начальника Луцького прикордонного загону № 75-ОС від 09 квітня 2014 року його виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення. Згідно з протоколом засідання житлової комісії Луцького прикордонного загону № 6 від 17 жовтня 2014 року прийнято рішення про знаття старшого прапорщика ОСОБА_1 з квартирного обліку у зв`язку з переміщенням до іншого місця проходження служби.
Наказом начальника Луцького прикордонного загону № 32-ОС від 19 лютого 2015 року на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 96-ос від 12 лютого 2015 року старшого прапорщика ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Луцького прикордонного загону на всі види забезпечення. Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 86-ос від 05 лютого 2016 року старшого прапорщика ОСОБА_1 направлено для подальшого проходження військової служби в розпорядження начальника 7 прикордонного Карпатського загону (місто Львів) та наказом Луцького прикордонного загону № 35-ос від 18 лютого 2016 року його виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення.
Командування Луцького прикордонного загону неодноразово зверталося до відповідача ОСОБА_1 з листами про необхідність звільнення займаної квартири АДРЕСА_1 , а також погашення заборгованості по квартирній платі, однак службове житло не звільнено, заборгованість не сплачена.
Враховуючи наведене, Луцький прикордонний загін просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 10 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21 серпня 2017 року, у задоволенні позову Луцького прикордонного загону відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Державній прикордонній службі України з 2002 року по даний час, уклав відповідний контракт, строк дії якого не закінчився, був відсутній у житловому приміщенні з поважних причин, оскільки направлявся в іншу місцевість за наказами керівництва, а позивачем не доведено факт постійного проживання відповідачів у іншому житлі, зокрема в іншому населеному пункті.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2017 року Луцький прикордонний загін звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Любешівського районного суду Волинської області від 10 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 серпня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що відповідач ОСОБА_1 як наймач службового житла з членами родини у ньому тривалий час не проживає, військову службу проходить у відділі Державної прикордонної служби "Пархоменкове" Львівського прикордонного загону, проживає у місті Володимир-Волинський, щомісячно своєчасно квартирну плату і плату за комунальні послуги не вносить, при виїзді разом зі своєю сім`єю на інше місце проживання у зв`язку з переведенням для проходження військової служби в інший підрозділ спірне займане службове приміщення не звільнив та його обладнання в належному стані за актом наймодавцю не здав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
24 травня 2018 року справу № 162/1341/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Сапіга В. В. направив заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Державній прикордонній службі України з 19 листопада 2002 року по теперішній час, в тому числі з 23 травня 2010 року - за контрактом, та має звання старшого прапорщика.
У грудні 2007 року рішенням житлової комісії військової частини 9971 від 10 грудня 2007 року ОСОБА_1 надано службову квартиру АДРЕСА_1 . На підставі даного рішення відповідачу видано ордер НОМЕР_1 на право зайняття службового жилого приміщення за вказаною адресою. У спеціальний ордер на службове житлове приміщення включено дружину ОСОБА_1 ОСОБА_2 . У 2009 році у подружжя народився син ОСОБА_3, місце проживання якого також зареєстровано у спірній квартирі.
24 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір найму службового жилого приміщення в будинках державного житлового фонду.
Відповідно до витягу з наказу Луцького прикордонного загону по особовому складу № 75-ос від 09 квітня 2014 року старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків частини та направлено до військової частини 1491 у місто Бердянськ на підставі наказу адміністрації Державної прикордонної служби України № 239-ос від 07 квітня 2014 року.