Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 201/17629/15-ц
провадження № 61-11018св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2018 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"
(далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 13 листопада 2013 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 39 400,00 грн на термін до 14 листопада 2016 року.
У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за зазначеним вище кредитним договором, утворилась заборгованість, яка станом на
05 листопада 2015 року становить 29 133,36 грн та складається із: 21 602,87 грн - заборгованість за кредитом; 1 253,43 - заборгованість за відсотками;
5 277,06 грн - комісія, 1 000,00 грн - штраф.
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену вище суму заборгованості, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2017 року заяву ПАТ "Альфа-Банк" про зміну позивача правонаступником задоволено. Замінено позивача ПАТ "Альфа-Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") у зв`язку із укладеним 14 листопада 2016 року договором факторингу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2013 року у розмірі 29 133,36 грн, яка складається із: 21 602,87 грн - заборгованість за кредитом;
1 253,43 - заборгованість за відсотками; 5 277,06 грн - комісія, 1 000,00 грн - штраф. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що банк надав
ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому у договорі, проте останній без поважних причин умови зазначеного вище кредитного договору не виконував, у зв`язку із чим має заборгованість, розмір якої підтверджений належними та допустимими доказами.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 18 червня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено факт укладання між сторонами кредитного договору та невиконання відповідачем його умов. При цьому апеляційним судом відхилено доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не укладав з позивачем та його правонаступником кредитного договору, оскільки відповідач звертався до суду із зустрічним позовом, зі змісту якого вбачається, що він укладав спірний кредитний договір з ПАТ "Альфа-Банк".
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та інших учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначав, що в порушення вимог процесуального закону, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке ґрунтується на неналежних доказах. Так, на підтвердження позовних вимог банк надав суду копії кредитного договору, на яких містяться підписи, що не належать відповідачу. Наполягаючи на тому, що він спірний кредитний договір не укладав та не підписував, відповідач звертався до суду з клопотаннями про витребування оригіналу кредитного договору, проведення почеркознавчої експертизи та виклику свідків, у задоволенні яких було необґрунтовано відмовлено судом першої інстанції.
Звертав увагу на те, що апеляційний суд не усунув порушень норм процесуального права, допущених судом першої інстанції, у зв`язку із чим дійшов неправильного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що факт укладання кредитного договору з банком відповідач визнав у зустрічному позову, що не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 18 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що 13 листопада 2013 року між ПАТ "Альфа-Банк" та
ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 39 400,00 грн на термін до 14 листопада 2016 року.
Також судами встановлено, що відповідач свої зобов`язання за зазначеним вище кредитним договором належним чином не виконав, припинив своєчасно сплачувати тіло кредиту та відсотки за користування кредитними коштами, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яку відповідач у добровільному порядку погашати відмовляється.
14 листопада 2016 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю - договір факторингу, згідно з умовами якого ПАТ "Альфа-Банк" відступило, а ТОВ "Кредитні ініціативи" прийняло право вимоги, зокрема, за кредитним договором, укладеним 13 листопада