Постанова
Іменем України
18 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 175/5695/14-ц
провадження № 61-37125св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2017 року у складі судді Новік Л. М. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів:
Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ДП "НЕК "Укренерго") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з наказом від 03 серпня 1998 року № 32-к його переведено у Відокремлений підрозділ "Дніпропетровські магістральні електричні мережі" на посаду тракториста шостого розряду служби механізації і транспорту з оплатою праці згідно з штатним розписом. Згідно з наказом від 04 січня 2000 року № 4-к він переведений на посаду машиніста бульдозера п`ятого розряду служби механізації і транспорту, а згідно з наказом від 18 квітня 2000 року № 64-к він переведений на посаду водія автомобіля другого класу, 01 серпня 2002 року йому присвоєно перший клас водія. У 2004 році на підприємстві проведена атестація робочих місць з узгодженням із територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області. Умови праці на робочому місці водія були визнані шкідливими, за що він мав право на додаткову відпустку 7 днів. Під час роботи на підприємстві його жодного разу не притягнуто до дисциплінарної відповідальності, отримував лише подяки. Через шкідливі умови праці в останні роки він хворів.
У кожному листі непрацездатності зазначено причину непрацездатності - загальне захворювання, та вказано, що він може стати до роботи після закриття цього листка. Жодної заборони щодо неможливості працювати водієм у висновках лікарів немає.
У жовтні 2013 року йому проведений періодичний медичний огляд у Державному закладі "Дніпропетровська медична академія". Згідно з виданої медичної довідки
від 07 жовтня 2013 року його визнано не придатним для роботи за професією водія на період до встановлення групи інвалідності за профзахворюванням. На підставі медичної довідки від 07 жовтня 2013 року його не допускали до роботи, просили надати висновок МСЕК, але й не давали можливості пройти комісію, оскільки відмовлялися видавати лікарям документи, які свідчили про те, що він працював не тільки водієм, але й бульдозеристом, працював на автокрані, на автовишці, на тракторі, екскаваторі, тобто продовжував працювати у шкідливих умовах, а розряди в зв`язку із переведенням на посаду водія, були знижені та зменшені доплати. Окрім цього, йому не видавали направлення на проходження МСЕК. На підставі наказу
від 20 січня 2014 року № 14-к його звільнено у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню цієї роботи. Підставою звільнення стала вказана медична довідка від 07 жовтня 2013 року. Звільнення здійснено після погодження 20 січня 2014 року з профспілковою організацією, яка розглянула подання адміністрації підприємства від 20 листопада 2013 року № 930/01 про звільнення його з посади. З наказом про звільнення позивача ознайомили під особистий підпис, але копію наказу він отримав лише
20 травня 2014 року. Вказав, що в оскаржуваному наказі від 20 січня 2014 року
№ 14-к невірно зазначено підстава звільнення - висновок медичної комісії, оскільки це не відповідає дійсності. Висновком медичної комісії дані рекомендації про надання йому іншого місця роботи без шкідливих умов праці, і визнано його непридатним для роботи водія на період до встановлення групи інвалідності за профзахворюванням, тобто його тимчасово визнано не придатним до роботи, до того часу поки не буде встановлена інвалідність. До звільнення, в листопаді 2013 року йому запропонували роботу електриком, але він відмовився, оскільки не має відповідної кваліфікації, а навчання за цією професією йому не пропонували. Роботодавець, не дочекавшись висновку МСЕК, передчасно зробив висновок про те, що він через стан здоров`я не відповідає займаній посаді. Окрім цього, позивачу заподіяна моральна шкода через незаконне звільнення, яку він оцінює в розмірі 300 000,00 грн.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив визнати незаконним та скасувати наказ від 20 січня 2014 року № 14-к про припинення трудового договору з ОСОБА_1, виданого директором Відокремленого підрозділу "Дніпропетровські магістральні електричні мережі" ДП "НЕК "Укренерго" ОСОБА_2 ; поновити його на посаді водія автотранспортних засобів служби механізації та транспорта Відокремленого підрозділу "Дніпропетровські магістральні електричні мережі"
ДП "НЕК "Укренерго"; стягнути з ДП "НЕК "Укренерго" на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 324 295,70 грн за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів; відшкодувати на його користь моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 31 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано наказ керівника Відокремленого підрозділу Дніпропетровські магістральні електричні мережі ДП "НЕК "Укренерго" від 20 січня 2014 року № 14-к "Про припинення трудового договору. Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів служби механізації та транспорту Відокремленого підрозділу Дніпропетровські магістральні електричні мережі ДП "НЕК "Укренерго" з 20 січня 2014 року. Стягнуто з ДП "НЕК "Укренерго" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 61 930,10 грн. Стягнуто з ДП "НЕК "Укренерго" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500,00 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 3 929,10 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року касаційну скаргу Відокремленого підрозділу Дніпропетровські магістральні електричні мережі ДП "НЕК "Укренерго" задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня
2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2016 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня
2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Дніпропетровські магістральні електричні мережі ДП "НЕК "Укренерго", третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди скасовано, провадження у справі в зазначеній частині закрито. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня
2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП "НЕК "Укренерго", третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення моральної шкоди залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 31 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 19 січня 2016 року скасовано в частині позову ОСОБА_1 до ДП "НЕК "Укренерго" про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня
2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня
2016 року залишено без змін.
Останнім рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 20 січня 2014 року № 14-к про припинення трудового договору з ОСОБА_1, виданого директором Відокремленого підрозділу "Дніпропетровські магістральні електричні мережі" ДП "НЕК "Укренерго" ОСОБА_2 Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів служби механізації та транспорту Відокремленого підрозділу "Дніпропетровські магістральні електричні мережі" ДП "НЕК "Укренерго". Стягнуто з ДП "НЕК "Укренерго" на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 324 295,70 за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів. Стягнуто з ДП "НЕК "Укренерго" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що оскільки неможливість виконання ОСОБА_1 роботи на посаді водія належним медичним висновком не підтверджена, то у відповідача були відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ДП "НЕК "Укренерго" задоволено частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня
2017 року в частині скасування наказу від 20 січня 2014 року № 14-к про припинення трудового договору з ОСОБА_1, виданого директором Відокремленого підрозділу "Дніпропетровські магістральні електричні мережі" ДП "НЕК "Укренерго" скасовано. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ДП "НЕК "Укренерго" про скасування наказу від 20 січня 2014 року № 14-к про припинення трудового договору відмовлено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2017 року в частині розміру середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу (за вирахуванням всіх необхідних податків та платежів), стягнутої з ДП "НЕК "Укренерго" на користь ОСОБА_1 змінено з 324 295,70 грн на 172 319,10 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Апеляційний погодився з висновком суду першої інстанції щодо визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, проте не погодився з висновками суду першої інстанції в частині скасування наказу про припинення трудового договору, оскільки є неналежним способом захисту прав працівника. Крім того, судом першої інстанції неправильно розраховано розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки при визначенні середньоденної заробітної плати безпідставно враховано виплачені позивачу кошти на оплату лікарняних, відпускні та повний розмір премії до Дня енергетика, що виплачується раз на рік на підставі умов колективного договору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2018 року ДП "НЕК "Укренерго" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 25 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами на порушення вимог пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України не закрито провадження у справі у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду, постановленим щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Крім того, відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, позивачем пропущений місячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав. Також, судами нараховано та фактично стягнуто заробітну плату за 3 роки та 9 місяців, що суперечить положенням частини другої статті 235 КЗпП України щодо обмеження виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. До того ж, судами безпідставно стягнуто моральну шкоду.
У листопаді 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ДП "НЕК "Укренерго", у якому заявник просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, а вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 03 серпня 1998 року № 32к
ОСОБА_1 прийнятий на роботу за переведенням до Дніпропетровських магістральних електричних мереж на посаду тракториста 6-го розряду в службу механізації і транспорту, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 .
Наказом від 04 січня 2000 року № 4к ОСОБА_1 переведений на посаду машиніста бульдозера 5-го розряду служби механізації і транспорту, а наказом
від 18 квітня 2000 року № 64к - на посаду водія автомобіля 2-го класу зазначеного підрозділу.
Згідно з наказом від 01 серпня 2002 року № 96-к ОСОБА_1 присвоєно перший клас водія.
Також встановлено, що відповідно до медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду у відокремленому структурному підрозділі "Клініка медичної академії" Державного закладу "Дніпропетровська медична академія" від 01 квітня 2013 року, позивачу видано медичну довідку про його придатність для роботи за професією водія до 01 вересня 2013 року з рекомендацією повторного медогляду (т. 1, а. с. 63).
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 пройшов повторний медичний огляд у вищезазначеному закладі охорони здоров`я, за результатами якого видано медичну довідку від 07 жовтня 2013 року про непридатність ОСОБА_1 для роботи за професією водія з рекомендацією, що на період до встановлення групи інвалідності, пов`язаної із профзахворюванням, він може працювати без шкідливих умов праці