Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 638/18006/13-ц
провадження № 61-751св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 травня 2014 року у складі судді Гайдук Л. П. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 22 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-705/104/2008, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 108 000 швейцарських франків із встановленням плавучої процентної ставки в розмірі 4,49 % річних + FIDR, із щомісячним погашенням заборгованості згідно з графіком та остаточним поверненням до 22 січня 2025 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 22 січня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-705/104/2008, за яким поручитель зобов`язалася перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки. 12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким банк передав позивачу право вимоги, зокрема за вказаними кредитним договором та договором поруки. ОСОБА_1 не виконувала належним чином взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 28 жовтня 2013 року в неї утворилася заборгованість в розмірі 4 859 975,43 грн, з яких: за тілом кредиту - 106 184,02 швейцарських франків, що еквівалентно 946 949,09 грн, за процентами - 11 012,13 швейцарських франків, що еквівалентно 98 206,18 грн, за пенею - 3 814 820,16 грн. Враховуючи викладене, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вищевказану заборгованість та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 травня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 859 975,43 грн та судовий збір в сумі 3 441 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов товариства доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 травня 2014 року в частині солідарного стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" судовий збір по 1 720,50 грн з кожного. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження отримання ОСОБА_2 досудової вимоги банку від 05 грудня 2008 року про погашення заборгованості за кредитним договором, а тому відсутні підстави вважати, що порука припинилася. Поряд з цим суд першої інстанції залишив поза увагою те, що законом не передбачено солідарне стягнення судових витрат.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У лютому 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 травня 2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні пред`явлених до неї позовних вимог.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що в мотивувальній частині свого рішення місцевий суд навів розрахунок заборгованості за процентами у доларах США, хоча кредит надавався у швейцарських франках. Оскільки розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, то суди попередніх інстанцій безпідставно не застосувати до спірних правовідносин положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також - спеціальну позовну давність в один рік. 05 грудня 2008 року банком було надіслано на її адресу досудову вимогу про дострокове виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги. Оскільки передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, шестимісячний строк пред`явлення кредитором вимоги до поручителя підлягав обчисленню з 05 січня 2008 року, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду з цим позовом лише у листопаді 2013 року, то зобов`язання за договором поруки слід вважати такими, що припинилися.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду міста Харкова.
12 червня 2018 року справа № 638/18006/13-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Відповідно до частини першої статті 303, частини першої статті 304 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України 2004 року.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у повній мірі не відповідають.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Судами встановлено, що 22 січня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", яке змінило назву на ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-705/104/2008, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 108 000 швейцарських франків із встановленням плавучої процентної ставки в розмірі 4,49 % річних + FIDR, із щомісячним погашенням заборгованості згідно з графіком та остаточним поверненням до 22 січня 2025 року.
Згідно з пунктом 1.9.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов`язань за цим договором. Зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати направлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 22 січня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-705/104/2008, за яким поручитель зобов`язалася перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки.
12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким банк передав товариству право вимоги за кредитним договором № ML-705/104/2008 та договором поруки № SR-705/104/2008.
Занаданим товариством розрахунком станом на 28 жовтня 2013 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 4 859 975,43 грн, з яких: за тілом кредиту - 106 184,02 швейцарських франків, що еквівалентно 946 949,09 грн, за процентами - 11 012,13 швейцарських франків, що еквівалентно 98 206,18 грн, за пенею - 3 814 820,16 грн.