ПОСТАНОВА
Іменем України
27 листопада 2019 року
Київ
справа №804/16382/15
адміністративне провадження №К/9901/10430/18, К/9901/10433/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційні скарги ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді - Божко Л.А., Лукманова О.М.)
та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року (головуючий суддя - Олійник В.М., судді - Турлакова Н.В., Царікова О.В.)
і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року (головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді - Божко Л.А., Лукманова О.М.)
у справі №804/16382/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області
про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у грудні 2015 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - "ГУ МВС України в Донецькій області"), Міністерства внутрішніх справ України (далі - "МВС України"), Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (далі - "ГУ ДКС України в Донецькій області"), в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУ МВС України в Донецькій області №365 о/с від 6 листопада 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "г" старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-245430) слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління з 6 листопада 2015 року;
- зобов`язати МВС України працевлаштувати ОСОБА_1 до слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності на посаду в органах внутрішніх справ;
- зобов`язати МВС України виплатити на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі - 327,04 грн., моральну шкоду у розмірі - 30000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона працювала на посаді слідчого Єнакієвського МВ УМВС України в Донецькій області у званні старшого лейтенанта міліції та з серпня 2013 року відповідно до вимог статті 179 Кодексу Законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII (далі - "КЗпП України") перебувала у відпустці у зв`язку із вагітністю, пологами і доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Після пологів у лютому 2014 року позивач написала рапорт і за власним бажанням залишилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Проте, у зв`язку зі знаходженням міста Єнакієво Донецької області не під контролем держави Україна і неможливістю повернення на роботу до Єнакієвсього міського відділу міліції, 30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 самостійно звернулась до ГУ МВС України в Дніпропетровській області про її переведення і призначення на посаду слідчого Жовтневого РВ ГУ МВС України міста Дніпропетровська. Згодом її документи направили до Управління МВС України в Донецькій області, звідки відповіді не надходило. Однак, потім позивачу було відмовлено у призначенні її на посаду слідчого і переведення на роботу в поліцію. 4 грудня 2015 року вона поштою отримала від Маріупольського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області витяг з наказу №365 о/с від 6 листопада 2015 року ГУ МВС України в Донецькій області без підпису начальника генерал-майора міліції Аброськіна В.В. про її звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - "Положення №114") . Також зазначила про наявність у неї матеріальної і моральної шкоди, які підлягають відшкодуванню, у зв`язку з протиправним вивільненням.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 15 березня 2016 року позов задовольнив частково:
- визнав протиправним і скасував наказ начальника ГУ МВС України в Донецькій області №365 о/с від 6 листопада 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом "г" старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління з 6 листопада 2015 року;
- зобов`язав МВС України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в органах внутрішніх справ.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
За висновком суду першої інстанції, оскільки на момент винесення оскаржуваного наказу 6 листопада 2015 року позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у випадку повної ліквідації установи її мало бути обов`язково працевлаштовано. Позивача було попереджено за два місяця про наступне звільнення за нормами Закону України "Про Національну поліцію", але жодної пропозиції щодо подальшого працевлаштування від керівництва ГУ МВС України в Донецькій області, МВС України не надходило. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ із порушенням чинного законодавства. Стосовно вимог позивача про виплату на її користь 327,04 грн матеріальної шкоди і моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн, то суд першої інстанції зазначив, що такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх недоведеність.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 липня 2016 року постанову суду першої інстанції змінив, виключивши абзац третій резолютивної частини постанови, а саме: "Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в органах внутрішніх справ". В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року залишив без змін.
Апеляційний суд зазначив, що згідно із заявою ОСОБА_1 щодо прийняття на службу до органів поліції від 4 червня 2015 року остання використала своє право на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, що свідчить про надання нею згоди проходити подальшу службу в Національній поліції України, а відповідач ГУ МВС України в Донецькій області заяву позивача в передбаченому чинним законодавством порядку не розглянув, та не прийняв відповідне рішення, натомість протиправно звільнив позивача зі служби через скорочення штатів. Викладене свідчить, що ГУ МВС України в Донецькій області при звільненні позивача з займаної посади за пунктом 64 "г" Положення №114 порушені приписи чинного законодавства. Одночасно, суд апеляційної інстанції вказав на те, що задовольняючи позовні вимоги в частині покладання на МВС України обов`язку працевлаштувати позивача на посаду в органах внутрішніх справ, суд першої інстанції не врахував, що з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VІІІ (далі - "Закон України "Про Національну поліцію") втратив чинність Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N565-XII. Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30 жовтня 2015 року №1312 всі посади ГУ МВС України по Донецькій області скорочені. В силу викладеного, суд апеляційної інстанції зазначив, що задоволення позову в частині покладання на МВС України обов`язку працевлаштувати позивача на посаду в органах внутрішніх справ без перевірки відповідності позивача умовам, передбаченим Законом України "Про Національну поліцію", що пред`являються до осіб, які призначаються на посаду поліцейського, суперечить чинному законодавству, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що вона не повинна проходити конкурсну процедуру при прийнятті на службу до органів поліції, а повинна бути зарахована згідно наказу про призначення, як і були призначені інші колишні працівники міліції. Вважає, що є всі законодавчі підстави для покладення на МВС України зобов`язання із працевлаштування колишнього міліціонера до органів поліції.
В касаційній скарзі ГУ МВС України в Донецькій області просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи порушено норми матеріально права, допущено невідповідність фактичним обставинам справи, не надано оцінки належності та допустимості кожного доказу окремо.
Зокрема, скаржник зазначає, що застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин положень норм КЗпП України є необґрунтованим. Вказує, що позивач не подавала заяву на проходження подальшої служби в поліції чи проходження конкурсу в порядку, визначеному пунктом 9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", а вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі - не є його обов`язком.
ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу ГУ МВС України в Донецькій області, в якому остання вказує на безпідставність наведених в ній доводів. Просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення.
МВС України подало заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких вказує, що позивач не проходила службу безпосередньо в МВС України, воно не приймало її на роботу та не звільняло і не є її роботодавцем, тому працевлаштовувати позивача в новоутвореній установі - не є його обов`язком. Просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
ОСОБА_1 подала свої заперечення на касаційну скаргу ГУ МВС України в Донецькій області, у яких просить відмовити задоволенні касаційної скарги останнього. Зазначає, що пунктом 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 липня 1991 року визначено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством. Тобто, на вагітних жінок і матерів з числа осіб рядового і начальницького складу розповсюджуються гарантії, які визначені, в тому числі, трудовим законодавством і Кодексом законів про працю України (далі також - "КЗпП України").
У статтях 179, 184 КЗпП України встановлена заборона звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років за ініціативою роботодавця, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Відтак, на думку позивача, відповідачі були зобов`язані працевлаштувати її відповідно до перехідних положень Закону України "Про національну поліцію".
ГУ МВС України в Донецькій області та ГУ ДКС України в Донецькій області не надали відзивів на касаційні скарги.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Єнакіївського міського відділу у званні старшого лейтенанта міліції.
З серпня 2013 року на підставі статті 179 КЗпП України позивач перебувала у відпустці, у зв`язку із вагітністю, пологами і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Наказом МВС України від 24 жовтня 2014 року №1135 "Про організаційно-штатні зміни в ГУ МВС України в Донецькій і Луганській областях, УМВС України на Донецькій залізниці" штати Єнакіївського МВ та підпорядковані йому підрозділи внутрішніх справ були скасовані.
3 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ МВС України в Донецькій області з рапортом на ім`я начальника Головного управління з проханням вважати її такою, що приступила до виконання своїх службових обов`язків. Одночасно позивач подала рапорти про призначення її на посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області та надання їй відпустки для догляду за дитиною у період з 3 листопада 2015 року до 31 жовтня 2016 року.
ГУ МВС України в Донецькій області рапорти позивача були задоволені. Наказом від 3 листопада 2015 року №335 о/с після визначення її такою, що приступила до виконання службових обов`язків, вона була призначена на посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління.
З 3 листопада 2015 року ОСОБА_1 було надано відпустку для догляду за дитиною на період з 3 листопада 2015 року до 31 жовтня 2016 року.
6 листопада 2015 року ОСОБА_1 була звільнена зі служби наказом ГУ МВС України в Донецькій області №365 о/с за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення №114.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Стаття 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.