ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2019 року
Київ
справа №2а-5047/12/1070
адміністративне провадження №К/9901/2587/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року (Суддя: Харченко С.В.),
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року (Судді: Аліменко В.О, Безименна Н.В., Кучма А.Ю.),
у справі № 2а-5047/12/1070
за позовом Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар`єр" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Рокитнянський спецкар`єр")
до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2012 року ПАТ "Рокитнянський спецкар`єр" (далі - позивач, ПАТ "Рокитнянський спецкар`єр", правонаступник ТОВ "Рокитнянський спецкар`єр") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Рокитнянська МДПІ, правонаступник Білоцерківська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2012 року: № 0000782301 у розмірі 777 937 грн та № 0000792301 у розмірі 400 451 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив наступне.
Підставою для донарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача з контрагентами ПП "Альфа-Л", ТОВ "Новатрейдбуд", ТОВ "ТВК Град" та ПП "Приватпостачсервіс", що здійснювались ними як покупцями так і постачальниками товарів (робіт, послуг).
При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань, що виникли у зв`язку з проведенням господарських операцій з ПП "Альфа-Л" у період з травня 2009 року по листопад 2010 року, відповідач посилався на наступні обставини: 1) відсутність ПП "Альфа-Л" за податковою адресою; 2) наявність висновку спеціаліста сектору техніко - криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС в м. Києві від 16.11.2011 № 1921, згідно з даними якого підпис директора ПП "Альфа-Л" ОСОБА_1 на заяві на ім`я начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 23.06.2011 виконаний імовірно однією особою, а підписи від імені ОСОБА_1 на деклараціях з податку на додану вартість за травень і червень 2011 року виконані імовірно іншою особою; 3) порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими особами ПП "Альфа-Л" з метою прикриття незаконної діяльності.
Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що ПП "Альфа-Л" діяло без справжнього наміру проводити господарську діяльність, пов`язану з продажем товарів, робіт і послуг, у зв`язку з чим правочини, укладені з позивачем, були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов`язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування валових витрат та податкового кредиту на користь позивача.
Крім того, в доводах касаційної скарги відповідач зазначив, що при перевірці правильності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Приватпостачсервіс", ТОВ "ТВК Град" та ТОВ "Новатрейд-Буд", відповідачем прийнято до уваги висновки посадових осіб інших органів державної податкової служби стосовно використання цими суб`єктами господарювання у своїй діяльності юридичних осіб з ознаками фіктивності. За таких обставин, на думку відповідача, нікчемними є також усі правочини за ланцюгом постачання, у тому числі й укладені ПП "Приватпостачсервіс", ТОВ "ТВК Град" та ТОВ "Новатрейд-Буд" з позивачем.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акта перевірки.
На підставі викладеного відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, а судові рішенням такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просив скаргу задовольнити, судові рішення скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Позивач надіслав на адресу суду письмові заперечення проти доводів касаційної скарги, та вважав оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм чинного законодавства, а посилання відповідача на інформацію, отриману від Святошинського РУ ГУ МВС у м. Києві та факт порушення кримінальної справи є передчасним і незаконним, та не може підтверджувати недійсність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
У зв`язку з викладеним просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, та підтверджено матеріалами справи, відповідачем на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ПАТ "Рокитнянський спецкар`єр" вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансово-господарських операцій з: ПП "Альфа-Л", ТОВ "Новатрейдбуд", ТОВ "ТВК Град" та ПП "Приватпостачсервіс" за період з 01.05.2009 по 31.12.2011.
За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 03.05.2012 року № 8/230/05408680, з висновками, що Публічним акціонерним товариством "Рокитнянський спецкар`єр" не дотримано вимог частини першої статті 203 та частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, що виявилось у вчиненні правочинів з придбання товарів, робіт і послуг у ПП "Альфа-Л", ТОВ "Новатрейдбуд", ТОВ "ТВК Град" та ПП "Приватпостачсервіс", які не були спрямовані на реальне настання наслідків.
Вказані вище порушення призвели до завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.05.2009 року по 31.12.2011 року на суму 628 519 грн, в тому числі за травень 2009 року в сумі 202 000 грн, за липень 2009 року в сумі 100 000 грн, за вересень 2009 року в сумі 265 200 грн, за листопад 2010 року в сумі 21 666,67 грн, за червень 2011 року 30 850,20 грн, за вересень 2011 року 8 801,66 грн, та занижено податок на прибуток всього на 336 613 грн, в тому числі за рахунок завищення валових витрат на суму 154 183 грн, в тому числі за 3-й квартал 2009 року в сумі 81 500 грн, за 2010 рік на 27 083 грн, за 2-3-й квартал 2011 року на 35 478 грн, за 2011 рік на 10 122 грн, за рахунок завищення нарахування амортизації на суму 182 430 грн, в тому числі за 3-й квартал 2009 року на 9 469 грн, за 4 квартал 2009 року на 30 129 грн, за 1-й квартал 2010 року на 28 996 грн, за 2-й квартал 2010 року на 27472 грн, за 3-й квартал 2010 року на 26 032 грн, за 4-й квартал 2010 року на 24 666 грн, за 1-й квартал 2011 року на 23 380 грн, за 2-й квартал 2011 року на 6 143 грн, за 3-й квартал 2011 року на 6 143 грн.
За таких обставин, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 336 613 грн. 00 коп. та податку на додану вартість на загальну суму 628 519 грн. 00 коп.
На підставі акта перевірки відповідачем 03.05.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000782301 про донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 777 937 грн. 00 коп., з яких: 628 519 грн. 00 коп. - за основним платежем, та 149 418 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та № 0000792301 про нарахування податку на прибуток підприємств у розмірі 400 451 грн. 00 коп., з яких: 336 613 грн. 00 коп. - за основним платежем, та 63 838 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як встановлено судом, доводи касаційної скарги, ґрунтуються на твердженні податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки правочини з придбання позивачем товарів, робіт і послуг у ПП "Альфа-Л", ТОВ "Новатрейдбуд", ТОВ "ТВК Град" та ПП "Приватпостачсервіс" за спірний період не були спрямовані на реальне настання наслідків, оскільки вказані юридичні особи мають усі ознаки фіктивних підприємств, а відтак їх діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (у редакції, чинній до 01.01.2011, далі - Закон України № 168/97-ВР) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналогічний порядок визначення та нарахування податкового кредиту також передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що діє з 01.01.2011.
Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР (у редакції, чинній до 01.04.2011), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Норми Закону України "Про податок на додану вартість" (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону) кореспондуються із ст. 198, ст. 199, ст. 200 та ст. 201 Податкового кодексу України та (п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств") кореспондуються із п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.
Обов`язкові реквізити, які зазначаються в податкові накладній визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об`єкт оподаткування.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.