1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



25 листопада 2019 року

Київ

справа №500/2252/18

адміністративне провадження №К/9901/21705/19

К/9901/23652/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,



учасники судового процесу:

позивач: ОСОБА_1,

представник позивача: Покотило Ю.В.,

представник відповідача: Мурована І.Я.



розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1, Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (суддя Мірінович У.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року (головуючий суддя Пліш М.А., судді Шинкар Т.І., Судова-Хомюк Н.М.) у справі №500/2252/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,



ВСТАНОВИВ:



У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року №00213401302, №00213421302, №00213391302.



Позов обґрунтовано тим, що будь-яких порушень податкового законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, позивач не допустив та не міг допустити, оскільки періодом, який підлягав перевірці був календарний 2015 рік, і навіть за умови отримання ОСОБА_1 додаткового блага у 2015 році, нарахування та сплата податків мала б відбутись у 2016 році. Наголошено, що на анулювання залишку боргу позивача за кредитним договором поширюється дія пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.



Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року №00213401302 в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування податкового зобов`язання на суму 831305,22 грн. та штрафних санкцій на суму 207826,30 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року №00213421302 в частині визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання зі сплати військового збору на суму 62347,89 грн. та штрафних санкцій на суму 15586,97 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.



Вирішуючи спір, суди встановили, що 23 червня 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання кредиту № 11013672000 (додаткові угоди від 30 січня 2009 року №№1,2 до договору про надання кредиту № 11013672000), згідно з яким ОСОБА_1 було надано в кредит грошові кошти у сумі 360000 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 1470417,12 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору, під 8,99 відсотків річних зі строком остаточного повернення не пізніше 23 червня 2017 року (а.с.28-33).



11 червня 2012 року між AT "УкрСиббанк" та TOB "Кей-Колект" був укладений договір факторингу №4, відповідно до якого права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, проценти, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі) за кредитним договором відступлені TOB "Кей-Колект".



4 березня 2015 року між TOB "Кей-Колект" (далі за текстом - кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір №11013672000/732733 про припинення зобов`язання переданням відступного. Пунктом 1.1 вказаного договору встановлено, що станом на 4 березня 2015 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 332335,35 швейцарських франків, з яких: 262335,35 швейцарських франків - заборгованість по основній сумі кредиту; 70486,33 швейцарських франків - заборгованість за процентами (а.с.55).



Відповідно до пункту 1.2 зазначеного договору встановлено, що відступним є грошові кошти в еквіваленті 85000 доларів США, що станом на 4 березня 2015 року дорівнює 2125000 грн.



З дати отримання кредитором грошових коштів у гривневому еквіваленті 85000 доларів США, що за курсом долара США станом на 4 березня 2015 року дорівнює 2125000 грн., припиняються зобов`язання, які визначені кредитним договором, кредитор анулює залишок боргу за кредитним договором (пункт 2.1 договору №11013672000/732733).



Повідомленням про анулювання боргу від 19 березня 2015 року №143-16749 ТОВ "Кей-Колект" повідомило позивача, що 19 березня 2015 року прийняте рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості останнього у загальному розмірі 247621,87 швейцарських франків, з яких, як свідчить розрахунок заборгованості, 177135,54 швейцарських франки - за основною сумою боргу, 70846,33 швейцарських франки - за процентами. Водночас, ТОВ "Кей-Колект" звернуло увагу позивача на те, що відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України анулювання суми заборгованості є його доходом, отриманим як додаткове благо, а тому останньому необхідно відобразити відповідну суму у річній податковій декларації та відповідно сплатити наступні податки та податкові платежі: податок на доходи фізичних осіб; військовий збір (а.с.86,163).



Згідно з наказом № 1745 від 10 вересня 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 1 жовтня 2018 року №2199/19-00-13-06-16/ НОМЕР_1 (а.с.20-23).



Перевіркою встановлено порушення:



- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України, а саме неподання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) за 2015 рік;



- підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статтю 167, підпункт "в" пункту 176.1 статті 176, статті 179 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2015 рік у сумі 1150436,50 грн.;



- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, внаслідок чого донараховано військовий збір за 2015 рік у сумі 86328,41 грн.



Позивачем були подані заперечення на акт перевірки, але відповідно до листа від 18 жовтня 2018 року №3397/6/19-00-13-02-12/21446 висновки акта перевірки було залишено без змін (а.с.24-27, 70).



На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 22 жовтня 2018 року (а.с.14-16):



- № 00213401302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1438045,62 грн., в тому числі 287609,12 грн. штрафних санкцій;



- № 00213421302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 107910,51 грн., в тому числі 21582,10 грн. штрафних санкцій;



- № 00213391302, яким застосовано до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штраф) в розмірі 170 грн.



Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що дія пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України поширюється саме на основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу проценти, прощені (анульовані) кредитором та суму прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці. Оскільки позивачу було анульовано основну суму кредиту у розмірі 177135,54 швейцарських франків, суди вважали, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір мав би обчислюватися із вказаної суми, визначеної за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року (177135,54 швейцарських франків х 9,0253 = 1598701,39 грн.).



Не погодившись з рішеннями судів, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в цілому.



В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди взагалі не надали будь-якої правової оцінки доводам позивача, що у період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року ним не було допущено жодних порушень податкового законодавства, що свідчить про порушення останніми вимог КАС України в частині обґрунтованості та вмотивованості судових рішень. На переконання скаржника, у разі отримання ним доходу у 2015 році сплата відповідних податків та подання декларації мали б відбутись у 2016 році, а тому перевірку було проведено поза межами періоду, який підлягав перевірці. Крім того, позивач вказує на порушення контролюючим органом строків прийняття податкових повідомлень-рішень після розгляду заперечень на акт перевірки, передбачених пунктом 86.8 статті 86 ПК України.



Головне управління ДФС у Тернопільській області також подало касаційну скаргу на судові рішення, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.



Мотивуючи вимоги поданої касаційної скарги, скаржник вказав на недоречність застосування судами до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, оскільки зазначена правова норма підлягає застосуванню лише у разі проведення зміни валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню. Наголошено також на тому, що кредитор повідомляв боржника про необхідність сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору та включив суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (1-ДФ) із зазначенням ознаки доходу " 126" - дохід, отриманий платником як додаткове благо



ОСОБА_1 також подано відзив, відповідно до якого позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, але задовольнити вимоги поданої ним скарги. Обґрунтування, викладені у зазначеному відзиві, є аналогічними мотивам поданої позивачем касаційної скарги.



Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг та відзиву, поданого позивачем, перевіривши правильність застосування судами матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.



Спірним питанням в межах даної справи є правомірність віднесення ДФС суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Вимоги ДФС щодо сплати позивачем військового збору, обрахованого з такої суми, та зобов`язання позичальника відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу шляхом подачі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов`язані із нарахуванням фіскальними органами оподатковуваного доходу позивача як об`єкту оподаткування військовим збором.



Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1. статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).



Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.



Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.



З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.




................
Перейти до повного тексту