ПОСТАНОВА
Іменем України
27 листопада 2019 року
Київ
справа №826/7925/15
адміністративне провадження №К/9901/10257/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Саприкіної І.В., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 (головуючий суддя: Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Карпушова О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Україна" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державне підприємство "Енергоринок" про визнання нечинними та скасування постанов, стягнення матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
30.04.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндкрафт Україна" (надалі - позивач або ТОВ "Віндкрафт Україна") звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - 1-й відповідач, НКРЕКП), Державної казначейської служби України (надалі 2-й відповідач), треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державне підприємство "Енергоринок", в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просило:
визнати нечинною та скасувати постанову НКРЕКП від 31.01.2015 №157 в частині встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 180,20 коп/кВт-год;
визнати нечинною та скасувати постанову НКРЕКП від 27.02.2015 № 492 в частині встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 385,07 коп/кВт-год;
визнати нечинною та скасувати постанову НКРЕКП від 27.02.2015 № 493 в частині встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 192,54 коп/кВт-год;
стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "Віндкрафт Україна" матеріальну шкоду в розмірі 24 441 615,61 грн.;
зобов`язати Державну казначейську службу України списати кошти на загальну суму 24 441 615,61 грн з рахунків Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду) на користь ТОВ "Віндкрафт Україна".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанови 1-го відповідача №157, №492, №493 прийняті відповідно до Закону України від 16.10.1997 №575 №97-ВР "Про електроенергетику" (далі - Закон № 575), на виконання Указу Президента України від 10.09.2014 №715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі Указ №715), та з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №36-р "Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії"(далі - розпорядження №36-р), з метою реалізації наданих чинним законодавством повноважень.
Водночас суд першої інстанції наголосив, що відповідно до пункту 3 оскаржуваних постанов №157 та №493, ці постанови діють до дня втрати чинності розпорядження №36-р.
Також Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що оскаржувана постанова №157 втратила чинність згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2015 №492, в свою чергу постанова №492 втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 27.03.2015 №959, водночас оскаржена постанова №493 втратила чинність у зв`язку із закінченням строку її дії 25.03.2015.
Враховуючи, що оскаржувані постанови були прийняті в порядок та у спосіб визначені законом та втратили чинність, в тому числі, у зв`язку із закінченням строку дії, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для їх скасування та задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 24 441 615,61 грн, суд першої інстанції із покликанням на норми статті 1173 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не надано доказів протиправності дій 1-го відповідача та понесених ним матеріальних витрат.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2015 була скасована, прийнята нова постанова, якою адміністративний позов задоволений частково:
визнана протиправною та скасована постанова НКРЕКП від 31.01.2015 №157 в частині встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 180,20 коп/кВт-год.;
визнана протиправною та скасована постанова НКРЕКП від 27.02.2015 №493 в частині встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 192,54 коп/кВт-год.;
стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Відндкрафт Україна" матеріальну шкоду в розмірі 24 441 615,61 грн.;
зобов`язано Державну казначейську службу України списати кошти на загальну суму 24 441 615,61 грн з рахунків Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду) на користь ТОВ "Віндкрафт Україна".
В частині позовних вимог про визнання нечинною та скасування постанови НКРЕКП від 27.02.2015 № 492 щодо встановлення "зеленого" тарифу (без ПДВ) для ТОВ "Віндкрафт Україна" в розмірі 385,07 коп/кВт-год. відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови вже визнані протиправними і скасовані іншими рішеннями суду у справах №826/4306/15 та №826/3745/15, проте в них не надавалася правова оцінка відносинам між сторонами у цій справі.
Суд апеляційної інстанції констатує, що навіть за наявності підстав для вжиття тимчасових надзвичайних заходів із подолання наслідків такої ситуації, "зелений" тариф не може бути нижче, встановленого Законом № 575, мінімального розміру. Водночас вказівка у розпорядженні Кабінету Міністрів України про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на надання повноважень НКРЕКП з коригування величин "зеленого" тарифу не надає права зменшувати його до рівня нижчого від фіксованого мінімального, оскільки це розпорядження суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - Закону №575, а тому не підлягає застосуванню.
За такого правого регулювання, апеляційний суд стверджує, що листи Міністерства енергетики та вугільної промисловості, з урахуванням яких відбувалося прийняття спірних постанов НКРЕКП, не є рішенням органу виконавчої влади, носять лише рекомендаційний характер та не можуть бути підставою для перегляду "зеленого" тарифу всупереч вимог закону. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що спірними постановами відповідача-1 "зелений" тариф для позивача був перерахований не за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць, внаслідок чого він став нижче мінімального розміру, встановленого Законом України №575. У зв`язку з зазначеним, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про протиправність відповідних постанов НКРЕКП.
Прийнявши рішення про скасування оскаржених постанов відповідача, суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 24 441 615,61 грн., як різниці між "зеленим" тарифом та зниженим розміром "зеленого" тарифу, нижче фіксованого мінімальний розміру. З посиланням на Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суд апеляційної інстанції зазначив про необхідність зобов`язання 2-го відповідача провести списання коштів у сумі 24 441 615,61 грн з рахунків 1-го відповідача, а в разі відсутності у нього відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
01.03.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга 1-го відповідача, в якій останній послався на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що постанови НКРЕКП від 31.01.2015 №157, від 27.02.2015 №493 прийняті на підставі частини 1 статті 29 Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії", пункту 4 Порядку вжиття тимчасових надзвичайних заходів з подолання наслідків тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 №372 (далі - Порядок №372), розпорядження КМУ №36-р та листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.02.2015 року №01/32-0460.
Також в касаційній скарзі 1-й відповідач зазначив, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення вказаних нормативно-правових актів, не прийнята до уваги обов`язковість наведеного розпорядження Кабінету Міністрів України та надзвичайність подій на ринку електроенергії, у зв`язку з якими у НКРЕКП виникли підстави для реалізації повноважень з коригування "зеленого" тарифу для позивача. Ці заходи мали тимчасовий характер, спірні постанови втратили чинність.
Скаржник не погодився із юридичною оцінкою судом апеляційної інстанції листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.02.2015 №01/32-0460, оскільки розпорядження КМУ №36-р прямо передбачає коригування "зеленого" тарифу за зверненням Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Що стосується завданої позивачеві шкоди, 1-й відповідач вказує на визначення її розміру без урахування компенсації (додаткових платежів) у сумі 1 604 680,64 грн у січні 2016 року та 1 604 680,64 грн. у лютому 2016 року, яка була сплачена позивачеві за постановою НКРЕКП №3114 від 25.12.2015. За даними НКРЕКП позивачеві була сплачена вартість усієї виробленої ним електроенергії, заборгованість відсутня. Тобто шкоди, як такої, позивач не зазнав. Крім того, 1-й відповідач вказує на математичні помилки при обрахуванні суми, яка підлягала би виплаті позивачеві за вироблену за "зеленим" тарифом електроенергію.
Щодо порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, скаржник послався на порушення статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у постанові суду не наведена оцінка наданих 1-м відповідачем доказів, відсутнє обґрунтування неврахування доводів про наявність судових рішень на користь 1-го відповідача стосовно тих самих постанов НКРЕКП та повноважень у спірних правовідносинах.
Сторони та інші учасники справи не скористалися правом висловити своє відношення до касаційної скарги відповідача-1.
Ухвалою від 02.03.2016 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження по справі .
15.12.2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідних положень" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень КАС України, за результатами автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржене судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права встановив таке.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є виробником електричної енергії з альтернативних джерел - з використанням енергії вітру та постачає її за регульованим "зеленим" тарифом, має відповідну ліцензію серії AT №578543 від 18.11.2011. Між ним та ДП "Енергоринок" укладений договір на продаж електроенергії № 8452/02 від 26.04.2012.
Постановою НКРЕКП від 31.01.2015 №105 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію" (далі - постанова №105) з 01.02.2015 був встановлений тариф для розрахунків з позивачем за вироблену електроенергію у розмірі 200,22коп/кВт год.
У той самий день 31.01.2015 1-м відповідачем прийнято постанову №157 "Про зупинення дії пункту 1 постанови НКРЕКП від 31.01.2015 №105 та встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію в рамках тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії" (далі - постанова № 157). Постановою № 157 встановлений "зелений" тариф на електричну енергію для позивача в розмірі 180,20 коп/кВт-год. Згідно із постановою № 157 тариф набирає чинності з 01.02.2015 та діє до дня втрати чинності розпорядженням КМУ №36-р.
Постановою НКРЕКП від 27.02.2015 №492 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію" (далі - постанова 492) з 01.03.2015 був встановлений тариф для розрахунків з позивачем за вироблену електроенергію у розмірі 385,07 коп/кВт-год. Згідно із пунктом 2 постанови № 492 постанови НКРЕКП від 31.01.2015 №105, від 31.01.2015 № 157 визнані такими, що втратили чинність.
У той самий день 27.02.2015 НКРЕКП прийнято постанову №493 "Про зупинення дії пункту 1 постанови НКРЕКП від 27.02.2015 №492 та встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію в рамках тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії" (далі - постанова № 493). Зазначеною постановою встановлений "зелений" тариф на електричну енергію для позивача в розмірі 192,54 коп/кВт-год. За приписами пункту 3 Постанови № 393 тариф набирає чинності з 01.03.2015 та діє до дня втрати чинності розпорядженням КМУ №36-р.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Правовідносини щодо купівлі-продажу електричної енергії у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, у спірний період регулювалися Законом України № 575, Законом України від 24.10.2013 №663- VII "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" (далі - Закон №663), Порядком встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу для суб`єктів господарської діяльності, затвердженим постановою НКРЕ від 02.11.2012 № 1421 (далі - Порядок №1421), Правилами Оптового ринку електричної енергії України, затвердженими постановою НКРЕ від 09.08.2012 №1028 та протоколом Ради оптового ринку електричної енергії України від 04.09.2013 року №14, Договором між членами Оптового ринку електричної енергії України, укладеного 15.11.1996 року (далі - ДЧОРЕ), Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України (додаток 3 до ДЧОРЕ).
Закон №575 визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Закон № 663 визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності ринку електричної енергії України та регулює відносини, що виникають у процесі його функціонування.
Отже, Закон № 663 є спеціальним законом щодо діяльності ринку електричної енергії.
Відповідно до статті 1 Закону №575 "зелений" тариф це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії.
Ця стаття викладена у такій редакції у зв`язку з прийняттям Закону №663. Водночас, статтею 3 Закону №575 передбачено, що відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Тобто перелік нормативно-правових актів, які можуть застосовуватися при регулюванні відносин у сфері електроенергетики, не є вичерпним.
Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення № 715).
Згідно із пунктом 1 Положення 715 Національна комісія (НКРЕКП) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України, та здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Частиною 1 статті 17-1 Закону №575 передбачено, що до повноважень НКРЕКП віднесено встановлення ціни (тарифи) на електричну енергію, у тому числі "зелений" тариф.
Відповідно до частини 3 статті 17-1 Закону № 575 "зелений" тариф встановлюється для кожного суб`єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об`єкта електроенергетики (або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу).