ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2019 року
м. Київ
справа №826/11727/14
адміністративне провадження №К/9901/6285/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді: Берназюк Я.О., Кравчук В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016р. (судді - Мороз Л.Л., Горбатюк С.А., Швед Е.А. ) у справі №826/11727/14 (К/800/68316/14) за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Морозова Г.В. про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
-визнати протиправними дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозова Геннадія Вікторовича щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на: 1) житловий будинок № НОМЕР_1 ; 2 ) на земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер 8000000000:90:072:0129; 3) земельну ділянку, площею 0,1 га, що розташована за адресою АДРЕСА_4, кадастровий номер 8000000000:90:072:0017, за ОСОБА_2 ;
-скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозова Геннадія Вікторовича про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на вищевказані об`єкти;
-зобов`язати Державну реєстраційну службу України поновити запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вищевказані об`єкти.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що здійснивши державну реєстрацію права власності на підставі договору іпотеки приватний нотаріус діяв противно, не у спосіб, визначений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Судами встановлено, що 17.07.2012р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 6138000 грн. (на час позики - еквівалент 500000,00 Євро).
В забезпечення виконання вказаного договору ОСОБА_1 (іпотекодавець) уклав договір іпотеки зі ОСОБА_2 (іпотекодержатель), предметом якої було визначено спірне у цій справі майно.
16.08.2013р. відповідачем вчинено виконавчий напис №1636 про звернення стягнення на майно боржника - ОСОБА_1, а 18.04.2014р. прийняті рішення та вчинені дії з реєстрації права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 8000000000:90:072:0129; земельну ділянку, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 8000000000:90:072:0017 з метою задоволення вимог стягувача - ОСОБА_2 .
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення спірних реєстараційних дій, звернувся до суду з даним позовом.
Постановою Окружного адміністративного міста Києва від 07.10.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014р., у позові відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016р. рішення судів попередніх інстанцій залишені без змін.
У липні 2016р. ОСОБА_1 (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017р.) звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016р. у справі №826/11727/14 (К/800/4390/17) з підстави, встановленої пунктом 5 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
У заяві ОСОБА_1 просив скасувати рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обгрунтування заяви про перегляд посилався на неузгодженість висновків Вищого адміністративного суду України з висновками Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, викладених у постановах від 19.05.2013р. №21-121а15, від 11.11.2014р. №21-357а14.
Зокрема посилався на те, що за висновками Вищого адміністративного суду України, викладеним в ухвалі від 26.05.2016р., наявність зареєстрованих обтяжень під час вчинення реєстраційних дій не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем у відповідності до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Водночас, за висновками Верховного Суду України, викладеним у зазначених вище постановах, наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
Ухвалою Верховного Суду України від 12.09.2016р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Морозова Г.В. про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції після 15.12.2017р., матеріали заяви передано до Верховного Суду.
Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку що заява підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Вирішуючи спір між сторонами, суди виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.