ПОСТАНОВА
Іменем України
25 листопада 2019 року
Київ
справа № 200/4120/19-а
адміністративне провадження № К/9901/21404/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №200/4120/19-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області, третьої особи яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, постановлене суддею Стойком В.В.
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області (надалі - відповідач), у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо повернення без виконання наказу господарського суду Донецької області від 18 лютого 2018 року у справі № 905/2195/18 та зобов`язати відповідача здійснити дії направленні на виконання наказу господарського суду Донецької області від 18 лютого 2018 року у справі № 905/2195/18.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом господарського суду Донецької області від 18 лютого 2018 року у справі № 905/2195/18 стягнуто з Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради на користь позивача інфляцію у розмірі 17727 та 3% річних в сумі 7368,09 грн та судовий збір у сумі 1762 грн. При цьому, відповідачем неправомірно повернуто без виконання виконавчий документ, керуючись тим, що у боржника не відкрито рахунків в органах казначейства. Вважає такі дії відповідача протиправними з огляду на державні гарантії щодо належного та своєчасного виконання рішень судів та просив визнати протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області щодо невиконання наказу господарського суду Донецької області про примусове виконання рішення суду від 21 січня 2018 року, виданого на підставі рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/2195/18, а також зобов`язати відповідача виконати наказ № 905/2195/18 від 18 лютого 2018 року, виданий господарським судом Донецької області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задоволено. Визнано незаконними та протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області щодо повернення без виконанню наказу господарського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року у справі № 905/2195/18. Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області здійснити дії направлені на виконання наказу господарського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року у справі № 905/2195/18.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався вимогами статей 2, 3, 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845. На підставі зазначених норм права, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що боржником у даних правовідносинах є Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради, яке є органом, за яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів, а тому відповідач протиправно повернув без виконання наказ господарського суду Донецької області від 18 лютого 2018 року у справі № 905/2195/18, відтак зобов`язаний здійснити дії направленні на його виконання. Щодо відсутності відповідних рахунків для виплат за виданим виконавчим листом, суди попередніх інстанцій вказували, що оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції.
30 липня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 200/4120/19-а, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що підпункт 3 пункт 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року, є нормою зобов`язального характеру та передбачає, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Також, скаржник зазначив, що в розумінні статей 2, 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради є органом місцевого самоврядування, тому він не є тим боржником щодо якого держава застосовує заходи і гарантії, які передбачені нормами цього Закону.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №200/4120/19-а.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 01 листопада 2019 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи.
27 серпня 2019 року від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Розгляд справи просили проводити без участі їх представника.
Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами фактичні обставини справи.
Публічне акціонерне товариство Укртелеком зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 21560766, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутом підприємства та положенням.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21 січня 2019 року у справі №905/2195/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртелеком до Управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради, про стягнення інфляції та 3% річних задоволені повністю. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь позивача інфляцію у розмірі 17727 та 3% річних в сумі 7368,09 грн. та судовий збір у сумі 1762 грн.
Вказане судове рішення набрало законної сили 12 лютого 2019 року та 18 лютого 2019 року у справі виданий наказ про примусове виконання зазначеного рішення.
22 лютого 2018 року позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області із заявою про виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/2195/18 від 21 січня 2019 року, в якій просив безспірно списати з боржника суму інфляції у розмірі 17727 та 3% річних в сумі 7368,09 грн. та судовий збір у сумі 1762 грн.
01 березня 2018 року за номером 04-25/538 від Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі Донецької області на адресу позивача надано відповідь, відповідно до якої наказ господарського суду Донецької області у справі № 905/2195/18 від 18 лютого 2019 року повернуто без виконання на підставі підпункту 2 пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників". У вказаній відповіді зазначено, що боржник не має відкритих рахунків.
Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Позиція Верховного Суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 Господарсько-процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIIІ від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIIІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ).
У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (стаття 6 Закону №1404-VIIІ).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення № 215), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Держказначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд міністра фінансів України пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.
Пунктом 9 Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі - Порядок № 845) цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.