ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 914/519/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Кубай Ю.Г. (в режимі відеоконференції),
відповідача: Марусик В.Я. (в режимі відеоконференції),
ГПУ: Гребеник І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019
у справі № 914/519/18
за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради
до Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя"
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2018 року заступник прокурора Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради з позовом до Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2019 (суддя Березяк Н.Є.) позов задоволено повністю. Витребувано з чужого незаконного володіння відповідача до комунальної власності на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056, площею 2,4 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючий, Бойко С.М., Матущак О.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що Громадська організація інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" листом від 18.09.2009 №5 в порядку ст.ст. 92, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) звернулась до Львівського геріатричного пансіонату з листом про надання згоди на вилучення з постійного користування пансіонату частини земельної ділянки у м. Львові по вул. Медової Печери, 71, площею 2,4 га для передачі її в постійне користування громадській організації інвалідів.
Листом за № 672 від 22.09.2009 Львівський геріатричний пансіонат надав згоду на вилучення вказаної частини земельної ділянки та передачу її у постійне користування відповідачу.
В свою чергу, листом № 7 від 22.09.2009 відповідач звернувся до Львівської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання вказаної земельної ділянки в постійне користування громадській організації інвалідів.
Листом за №5/23-62/51/0/2-09-20 від 08.10.2009 Львівська обласна державна адміністрація повідомила, що розпорядження вказаною земельною ділянкою не входить до її повноважень, оскільки така земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту м. Львова.
Громадська організація інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації, зокрема, про визнання неправомірними дій останньої щодо відмови у наданні у постійне користування спірної земельної ділянки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 у справі № 2а-7825/09/1370 визнано неправомірними дії Львівської обласної державної адміністрації щодо відмови у наданні Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльність милосердя" у постійне користування земельної ділянки площею 2,4 га у м. Львові по вул. Медової Печери, 71. Судом встановлено, що вилучення з постійного користування Львівського геріатричного пансіонату земельної ділянки та надання її в постійне користування Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльність милосердя" відноситься до компетенції Львівської обласної державної адміністрації.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження рішення вказаної вище постанови, апеляційну скаргу заступника прокурора міста Львова, подану в інтересах держави в особі Львівської міської ради, залишено без розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2011 касаційні скарги Львівської міської ради і Прокуратури міста Львова залишено без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 - без змін.
Розпорядженням Голови Львівської обласної державної адміністрації від 26.01.2010 № 22/0/5-10 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" надано дозвіл відповідачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення центру соціальної реабілітації інвалідів та соціально доступного житла для них площею 2,40 га земель житлової і громадської забудови у м. Львові по вул. Медової Печери, 71.
Розпорядженням Голови Львівської обласної державної адміністрації від 01.03.2010 №172/0/5-10 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" під розміщення центру соціальної реабілітації інвалідів та соціально доступного житла для них площею 2,40 га земель житлової і громадської забудови у м. Львові по вул. Медової Печери, 71. Поряд з тим, відповідачу надано у постійне користування вказану земельну ділянку.
23.03.2010 відповідачу видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 180238, за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71, площею 2,4 га.
Разом з тим, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 у справі №2а-7825/09/1370, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016, задоволено апеляційну скаргу Благодійного фонду "Фонд Генерала Чупринки", постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 скасовано та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльність милосердя". Суд дійшов висновку, що з огляду на відсутність у матеріалах справи рішень Львівської обласної державної адміністрації стосовно вчинення процедури передачі земельної ділянки від постійного користувача чи власника третім особам у спосіб, що передбачений земельним законодавством, відсутні підстави щодо визнання неправомірними дій Львівської обласної державної адміністрації. Також суд зазначив, що компетенція суду не поширюється на встановлення форми власності земельної ділянки, а тому висновки суду першої інстанції щодо обсягу повноважень Львівської обласної державної адміністрації в частині вилучення земельних ділянок з постійного користування третіх осіб суперечать Конституції України та положенням Земельного кодексу України.
Крім цього, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2012, у справі № 30/226-55/39 за позовом Львівської міської ради до Львівської обласної державної адміністрації та Управління Державного комітету з земельних ресурсів у місті Львові (за участю третьї особи - Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя") про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 01.03.2010 №172/0/5-10 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.2010 серія ЯЯ № 180238 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Зокрема, суд у рішенні зазначив, що виходячи з норм земельного законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування по розпорядженню землями, в тому числі щодо вилучення з користування та передачі їх в користування, в межах населених пунктів стосуються лише земель комунальної власності. З огляду на це, сам факт знаходження земельної ділянки в межах населеного пункту не надає повноважень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження нею. Також суд зазначив, що компетенція Львівської облдержадміністрації по розпорядженню земельною ділянкою по вул. Медової Печери, 71 у м. Львові встановлена постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 у справі № 2а-7825/08/1370. Відтак, суд дійшов висновку, що Львівська обласна державна адміністрація діяла правомірно та на виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №30/266-55/39, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017, відмовлено прокурору Львівської області у поновленні строку для звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №30/226-55/39.
Також рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2017 у справі №910/9482/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017, за позовом керівника Львівської місцевої прокуратури №1, заявленого в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Львівської обласної державної адміністрації та Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" (про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 та №172/0/5-10 від 01.03.2010; припинення права постійного користування земельною ділянкою шляхом визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 180238 та витребування в Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради земельної ділянки) припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №172/0/5-10 від 01.03.2010 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. В іншій частині позовних вимог, а саме: про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадській організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" та про зобов`язання Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" повернути територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:05:009:0056 площею 2,4000 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 71 - відмовлено.
Рішення суду в частині припинення провадження у справі мотивоване тим, що такі вимоги вже були предметом розгляду Господарським судом міста Києва у справі №30/226-55/39. Щодо відмови в позові суд зазначив, що розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №22/0/5-10 від 26.01.2010 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Щодо вимоги про витребування в Громадської організації інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради земельної ділянки, суд зазначив, що така є похідною, відтак, не підлягає задоволенню.
Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (територіальної громади міста Львова) не з його волі іншим шляхом, що підтверджується постановою Львівської апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016 у справі № 2а-7825/08/1370, а також відсутністю будь-яких доказів на підтвердження волевиявлення власника земельної ділянки в особі Львівської міської ради про надання у постійне користування спірної земельної ділянки відповідачу, заступник прокурора Львівської області звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд дійшов висновків, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі іншим шляхом, за відсутності будь-яких доказів на підтвердження волевиявлення власника земельної ділянки про її надання у постійне користування. Що ж до поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції погодився з доводами прокурора і позивача, що останнім стало відомо про порушення права територіальної громади лише 28.10.2015, з моменту скасування Львівським апеляційним адміністративним судом постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 у справі № 2а-7825/09/1370. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовну давність у даному випадку не пропущено.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що для застосування приписів ст. 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що він є власником майна, яке він просить витребувати. Проте позивачем та прокурором не доведено належними та допустимими доказами право власності Львівської міської ради на спірну земельну ділянку, яку останні просять витребувати у відповідача, як і не доведено обставин щодо вибуття такої земельної ділянки з володіння територіальної громади міста Львова, як обов`язкових умов застосування ст.ст. 387, 388 ЦК України, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у справі №30/226-55/39 за позовом Львівської міської ради до відповідачів: Львівської обласної державної адміністрації та Управління Державного комітету з земельних ресурсів у місті Львові, третя особа: Громадська організація інвалідів "Центр реабілітаційних ініціатив "Діяльне милосердя" про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 01.03.2010 №172/0/5-10 "Про передачу в постійне користування земельної ділянки" та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 23.03.2010 серія ЯЯ № 180238 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Тобто, ще з 2012 року Львівська міська рада знала про порушення (на думку останньої) свого права, яке просить захистити і в цьому позові, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про початок перебігу позовної давності у цьому спорі лише з 28.10.2015, тобто з моменту скасування Львівським апеляційним адміністративним судом постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 у справі №2а-7825/09/1370. Такий висновок суду суперечить встановленим судом обставинам та наявним у матеріалах справи доказам.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, заступник прокурора Львівської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є незаконною, а її мотивація - необґрунтованою та взаємовиключною висновкам цього ж суду щодо застосування норм права при розгляді даної справи.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах міста Львова, є комунальною власністю територіальної громади, Львівська обласна державна адміністрація не могла бути її належним розпорядником, а тому вона підлягає витребуванню на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради. При цьому, помилковим є висновок про відхилення посилання міської ради на копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, оскільки на вказаний документ ні прокурор, ні міська рада не посилались як на доказ в обґрунтування позовних вимог. В свою чергу, останні були обґрунтовані посиланням на положення ч. 2 ст. 83 ЗК України та обставини, встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 у справі № 2а-7825/09/1370. Також помилковими є висновки суду щодо посилання прокурора та міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 у справі № 2а-7825/09/1370, як на документ, яким визнано право комунальної власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою м. Львова, оскільки таким посиланням прокурор доводив факт незаконності розпорядження спірною земельною ділянкою Львівською обласною державною адміністрацією, яка на час видачі розпорядчих документів була чиною, однак практично через 6 років була скасована через невідповідність закону внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, безпідставним є твердження суду апеляційної інстанції щодо пропуску позовної давності у цьому випадку.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.11.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 28.10.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 30.10.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 10.10.2019 строк, у якому позивач просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на помилковість висновків, викладених у ній.
Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 20.11.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у тексті якого міститься клопотання про поновлення строку на його подання, обґрунтоване тим, що примірник касаційної скарги прокурором так і не був направленим за поштовою адресою відповідача чи його представника під час подання касаційної скарги до суду. Такий примірник прокуратурою було надано відповідачу 13.11.2019 листом у відповідь на адвокатський запит від 06.11.2019. При цьому, зважаючи на те, що місцезнаходження відповідача і його представників відрізняється від області, у якій розташований Верховний Суд, не було можливості ознайомитись з матеріалами справи безпосередньо у суді. В свою чергу, касаційну скаргу відповідач так і не отримав до моменту надання відповіді на адвокатський запит. Таким чином, на думку відповідача, ним пропущено строк на подання відзиву на касаційну скаргу з поважних причин.