Постанова
іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 759/16250/17
провадження № 51- 4317 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Семенчук Ю.М.,
засудженої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100080007825, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Маріуполя Донецької області, зареєстрованої в АДРЕСА_1, жительки АДРЕСА_2,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 307 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду міста Києва від 11 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна. Відповідно до ст. 70 КК України, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.
Прийнято рішення щодо судових витрат та долі речових доказів.
Київський апеляційний суд ухвалою від 29 травня 2019 року змінив вирок місцевого суду: виключив із правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України посилання суду на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту; перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У решті вирок залишено без змін.
ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона приблизно в серпні 2017 року, перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_2, через мережу Інтернет у невстановленої досудовим слідством особи замовила психотропну речовину амфетамін у великому розмірі для власного вживання на суму 5000 грн. На початку вересня 2017 року через кур`єра ТОВ "Нова Пошта" ОСОБА_1 отримала посилку з амфетаміном у великому розмірі, розфасувала його з використанням електронних ваг по двох скляних контейнерах та кількох поліетиленових пакетах, які продовжила незаконно зберігати за місцем свого проживання без мети збуту.
Крім того, за невстановлених обставин ОСОБА_1 незаконно придбала для власного вживання особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 19,18 г, який також продовжила незаконно зберігати без мети збуту за місцем свого проживання.
Під час санкціонованого судом обшуку 6 вересня 2017 року за місцем проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 працівники поліції виявили психотропну речовину амфетамін загальною масою 9,939 г, що є великим розміром, а також особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 19,18 г, які вказана особа незаконно зберігала без мети збуту.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки матеріали кримінального провадження свідчать про наявність у діях засудженої умислу на збут психотропної речовини. Стверджує, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, оскільки це потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Неживок І.В. просить залишити ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 без зміни як законну, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
У судовому засіданні прокурор Сингаївська А.О. просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1 та захисник Семенчук Ю.М. заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 без зміни як законну та обґрунтовану.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України (незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу без мети збуту) та кваліфікація її дій за цим епізодом у касаційній скарзі не оскаржуються.
Доводи в касаційній скарзі прокурора про те, що дії засудженої щодо незаконного придбання та зберігання психотропної речовини - амфетаміну у великих розмірах охоплюються складом злочину, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 307 КК України, є неспроможними.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За приписами ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню разом з іншими обставинами подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив та мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Так, суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 309 КК України, характеризується виною у формі прямого умислу: особа усвідомлює суспільно небезпечний характер вчинюваних нею діянь, відповідальність за які передбачено ст. 309 КК України, і бажає їх вчинити, не маючи на меті збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Вказівка у статті на вчинення діяння без мети збуту означає, що винна особа, яка незаконно виробляє, виготовляє, придбає, зберігає, перевозить чи пересилає наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, не має на меті здійснити їх відчуження, а вчиняє вказані дії у власних інтересах. Якраз у наявності чи відсутності такої мети і полягає відмінність між складами злочинів, передбачених статтями 307 та 309 КК України.
Отже, для вирішення питання про кваліфікацію злочину, пов`язаного з незаконним придбанням та зберіганням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зокрема щодо відсутності чи наявності умислу на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею такого придбання та зберігання.
Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів може свідчити великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування, а також інші обставини, зокрема: відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини; поведінка суб`єкта злочину; те, що сама особа наркотичних засобів або психотропних речовин не вживає, але виготовляє та зберігає їх.
Із матеріалів кримінального провадження слідує, що орган досудового розслідування дії ОСОБА_1 щодо незаконного зберігання психотропної речовини - амфетаміну у великих розмірах кваліфікував за ч. 2 ст. 307 КК України, з чим погодився місцевий суд. При встановленні умислу на збут суд узяв до уваги великий розмір, різну калібровку та спосіб зберігання зазначеної психотропної речовини, зокрема те, що за допомогою пристосованих предметів цю речовину було дрібно розфасовано.