ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 648/3629/17
провадження № 51-9792кмо18
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого судді: Кравченка С.І.,
суддів Анісімова Г.М., Григор`євої І.В., Луганського Ю.М.,
Мазура М.В., Огурецького В.П., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матушевської Л.О.,
прокурора Чупринської Є.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні за касаційною скаргою захисника Іванова С.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 серпня 2018 року про повернення апеляційної скарги на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 1 червня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12017230080001598, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Херсон, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2014 року за ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 310 КК на 2 роки позбавлення волі, звільнений 09.12.2016 року по відбуттю покарання,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 1 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Судом ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у вересні
2017 року з будинку потерпілого ОСОБА_2 у с. Станіслав Білозерського району Херсонської області, у якому тимчасово проживав, таємно, шляхом вільного доступу викрав два конвектори іноземного виробництва, заподіявши ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 6190,33 грн.
На вказаний вирок суду захисник Іванов С.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 24 липня 2018 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків. Суд обґрунтував прийняте рішення тим, що захисник не надав суду всі документи, передбачені ст. 50 КПК на підтвердження своїх повноважень на здійснення захисту ОСОБА_1 .
Ухвалою Апеляційний суд Херсонської області 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу захисника Іванов С.С. повернуто на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Іванов С.С. просить у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд безпідставно повернув його апеляційну скаргу через ненадання всіх документів на підтвердження його повноважень на участь у цьому кримінальному провадженні. Указує, що він до апеляційної скарги долучив копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер. При цьому адвокат посилається на позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 752/11464/16-к про те, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо на додаток до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю захисник надав хоча б один з документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), - ордер, договір або доручення.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Судувід 5 вересня 2019 року кримінальне провадження № 648/3629/17 за вказаною касаційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального судуВерховного Суду у зв`язку з необхідністю відступу від висновку щодо застосування норми права - ст. 50 КПК у подібних правовідносинах, зокрема висновку сформульованого колегією суддівПершої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 752/11464/16-к (провадження № 51-355км17), з яким погодилася колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 21 березня 2019 року при розгляді справи № 760/650/18 (провадження № 51-7965км18).
Таке рішення колегія суддів прийняла, оскільки вважає, що захисник на підтвердження своїх повноважень на участь у кримінальному провадженні має долучити свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, а також залежно від виду правової допомоги - договір або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. В ухвалі зазначено, що відсутність у наданих суду матеріалах договору або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, позбавляє суд можливості перевірити строк дії доручення чи договору, а також обсяг повноважень захисника, наявність чи відсутність обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій, що може призвести до порушення права на захист.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу захисника і просила її задовольнити, рішення апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, об`єднана палата Касаційного кримінального судуВерховного Суду установила:
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 2 липня 2018 року захисник Іванов С.С. подав апеляційну скаргу на вирок щодо ОСОБА_1, долучивши до неї ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.п. 93-96). Ухвалою Апеляційний суд Херсонської області від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу захисника Іванова С.С. залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. При цьому підставами для залишення апеляційної скарги без руху було, у тому числі, те, що захисник Іванов С.С. при поданні апеляційної скарги не надав усіх документів, передбачених ст. 50 КПК, які підтверджують його повноваження на участь у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, суд вказав, що захисник надав лише дві копії апеляційних скарг, тоді, як сторонами кримінального провадження, крім захисника, є прокурор, обвинувачений і потерпілий. Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 14 серпня 2018 року повернув подану захисником Івановим С.С. апеляційну скаргу в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від
1 червня 2018 року, оскільки зазначені вище недоліки апеляційної скарги в установлений строкусуненні не були.
У цьому кримінальному провадженні на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального судуВерховного Суду винесено питання застосування норми кримінального процесуального закону, які визначають документи, які необхідні для підтвердження повноважень захисника у конкретному кримінальному провадженні.
Для висновку Об`єднана палата Верховного Суду враховує наступне.
В Україні право особи на захист гарантовано міжнародними договорами, які ратифікувала Верховна Рада України в установленому законом порядку, Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У ратифікованих Верховною Радою України Загальній декларації прав людини (ст. 10), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ст. 6), Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (статті 2, 9, 14) закріплено право на справедливий суд. Так, у ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції регламентовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право особи на захист у кримінальному провадженні передбачено положеннями національного законодавства, зокрема ч. 3 ст. 63, п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України та п. 13 ч. 1 ст. 7, ст. 20 КПК. Так, ст. 63 Конституції України закріплює право на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного. Забезпечення права на захист відповідно до ст. 7 КПК є однією із засад кримінального провадження. Зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження розкривається у ч. 1 ст. 20 КПК, зокрема, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК. Також право на захист забезпечується й іншими нормами КПК, зокрема статтями 49, 52, 54, 87, 338, 339 КПК, а також п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК.
У зв`язку з ратифікацією Верховною Радою України зазначених міжнародних договорів Україна взяла на себе зобов`язання створити умови для надання правничої допомоги особі, у тому числі й у кримінальному провадженні.
У статті 29 Конституції України встановлено, що кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз`яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника. Цей конституційний принцип також закріплено у ст. 10 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Конституційне право громадян на правничу допомогу та вибір захисника закріплено у ст. 59 Конституції України, зокрема зазначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 1312 Основного Закону для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. При цьому імперативно вказано, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Отже, у кримінальному провадженні функцію надання кваліфікованої правничої допомоги особам з метою захисту їх прав, свобод та законних інтересів, зокрема забезпечення їх доступу до правосуддя, покладено виключно на адвоката.
Відповідно до ч. 2 ст. 1312 Конституції України засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Так, Закон України від 5 липня 2012 року№ 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. При цьому адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону).
Отримання адвокатом статусу захисника особи в кримінальному провадженні і наділення його процесуальними правами і обов`язками залежить від моменту оформлення його повноважень. Так, процесуальна діяльність адвоката у кримінальному провадженні регулюється кримінальним процесуальним законом. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Визначення поняттю "захист" законодавець дає у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.