Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 761/2515/15-к
провадження № 51-2772 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Вус С. М., Святської О. В.,
за участю: секретаря судового засідання Тімчинської І. О.,
прокурора Опанасюка О. В.,
засудженого ОСОБА_1
захисника Чаплинського Ю. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Чаплинського Юрія Миколайовича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120141100014441 від 24 грудня 2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК України), та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. Звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням із встановленням випробування на строк 3 роки. Відповідно до ст. 76 КК України його зобов`язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з`являтися в ці органи для реєстрації.Вирішенопитання щодо речових доказів.
Згідно з цим вироком, 24 грудня 2014 року близько 10 години 50 хвилин у приміщенні супермаркету "Сільпо" на вул. Білоруській-2, у м. Києві ОСОБА_1, діючи повторно, таємно, викрав дві банки оливкової олії марки "Maestro" вартістю 67,64 грн, кожна і банку "Печінка тріски натуральна", вартістю 25,44 грн., на загальну суму 154,92 грн. Також 24 грудня 2014 року близько 16 години 50 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні супермаркету "Сільпо" на вул. Білоруській 2, у м. Києві, вирішив скоїти крадіжку продуктів харчування. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, перебуваючи поблизу торгових прилавків вказаного супермаркету, користуючись відсутністю сторонніх осіб, умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав дві банки оливкової олії марки "Maestro" та банку "Печінка тріска натуральна", які поклав до внутрішньої кишені свого пальто. Надалі, з метою обернення викраденого майна на свою користь, ОСОБА_1 пройшов повз розрахункових кас, проте під час спрацювання магнітної рейки був виявлений охоронним персоналом супермаркет. У супереч вимозі персоналу повернутися, почав тікати, у зв`язку з чим мав реальну можливість розпоряджатися викраденим.
За вироком Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, в частині призначеного покарання скасовано. Постановлено новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироками Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року та Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року, який був скасований у частині призначеного покарання з постановленням у цій частині нового вироку Апеляційним судом м. Києва від 11 квітня 2016 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислено з моменту приведення вироку до виконання. У решті вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2016 року залишено без змін. У задоволенні клопотання захисника Чаплинського Ю. М. про закриття кримінального провадження на підставі ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК - України) та застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 . Закону України "Про амністію у 2016 році", Закону України "Про амністію у 2014 році", відмовлено.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Чаплинський Ю. М., посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року в частині призначеного покарання скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не мав права розглядати обвинувачення, що не було висунуто в суді першої інстанції. При цьому посилається на те, що обвинувальний акт не містив жодних відомостей про інші вироки, за якими ОСОБА_1 було засуджено раніше. Також вказує, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу з липня 2016 року, перебрав на себе функцію обвинувачення та за власною ініціативою зібрав докази щодо судимостей і вироків стосовно ОСОБА_1 . Зазначає, що апеляційний суд не мав правової можливості застосувати ч. 4 ст. 71 КК України у зв`язку з тим, що вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року поглинув покарання, призначене за вироками Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року та Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року. Цей вирок ніким не оскаржено та не переглянуто. Послався на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року, якою ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року. Також зазначив про необхідність застосування до ОСОБА_1 . Закону України "Про амністію у 2016 році" та можливість звільнення його від відбування покарання за ч. 4 ст. 74 КК України як особи, що перестала бути суспільно небезпечною.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Чаплинський Ю. М. в судовому засіданні подану касаційну скаргу підтримав, просив скасувати вирок апеляційного суду та направити кримінальне провадження на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Засуджений ОСОБА_1 касаційну скаргу захисника підтримав та просив її задовольнити.
Прокурор проти касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, а також кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорено.
Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів захисника в касаційній скарзі, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
При цьому згідно зі ст. 94 КПК України оцінка доказів покладається на суд, який за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, оскільки під час апеляційного розгляду відомості стосовно судимостей засудженого ОСОБА_1, наявні в матеріалах кримінального провадження, не було використано на підтвердження його винуватості, а було враховано судом на виконання вимог ст. 65 КК України під час призначення покарання, доводи в касаційній скарзі захисника щодо неможливості врахування судом відомостей про судимості під час призначення покарання з огляду на їх відсутність у самому тексті обвинувального акта є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання захисника в частині закриття кримінального провадження на підставі ст. 284 КК України у зв`язку зі зміною на час розгляду кримінального провадження розміру шкоди, яка є кваліфікуючою ознакою злочину.
Водночас за змістом ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд послався на те, що під час обрання міри покарання засудженому суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним злочину, його відношення до вчиненого, особу обвинуваченого, те, що він раніше судимий, відсутність обставин, які обтяжують покарання, і наявність обставини, що пом`якшує покарання, а саме щирого каяття, та обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі. З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про можливість звільнення засудженого від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
В ухваленому вироку апеляційний суд послався на те, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував того, що вчинений злочин є злочином середньої тяжкості, особу засудженого, який раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів проти власності, злочини, за які його визнано винним вказаним вироком. Водночас, мотивів та підстав, з яких виходив суд першої інстанції під час обґрунтування можливості звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, апеляційний суд не спростував та належним чином не обґрунтував власних мотивів про необхідність реального відбування покарання засудженим.
При цьому висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування ч. 4 ст. 71 КК України під час призначення покарання ОСОБА_1 та доводи захисника в касаційній скарзі в цій частині підлягають окремій оцінці.