Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 489/5754/16-к
провадження № 51-7090 км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Єремейчука С.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Кругленка М.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Херсонського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014150040005186, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Некрасове Глухівського району Сумської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 27 вересня 2016 року по 11 жовтня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII).
УхвалоюАпеляційного суду Миколаївської області від 17 квітня 2018 року зазначений вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 скасовано в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_2 і в цій частині кримінальне провадження направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 26 березня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 17 квітня 2018 року стосовно ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Оскаржуваним вироком Херсонського апеляційного суду від 20 червня 2019 року вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 червня 2017 року стосовно ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу. У строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 27 вересня 2016 року по 11 жовтня 2016 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 вересня 2016 року приблизно о 23 год. біля торгівельного кіоску, розташованого поблизу будинку АДРЕСА_2 на вул . Космонавтів у м. Миколаєві, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклої сварки, умисно завдав ОСОБА_4 удар по голові, від чого останній впав на землю та втратив свідомість, а ОСОБА_1, продовжуючи реалізувати свій злочинний намір, почав бити потерпілого руками і ногами по голові, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження у виді забою головного мозку тяжкого ступеня, великої епідуральної гематоми праворуч, перелому кісток склепіння черепу, крововиливу голови, саден верхньої губи.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційні скарзі засуджений, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, просить змінити вирок Херсонського апеляційного суду від 20 червня 2019 року стосовно нього в частині призначеного покарання, вважати його засудженим до позбавлення волі на строк п`ять років та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. Вважає, що під час ухвалення вироку апеляційний суд не дотримався вимог статей 368, 370 КПК України, не врахував даних про його особу, конкретних обставин кримінального провадження, у тому числі й тих, які, на його думку, пом`якшують призначене йому покарання, залишив поза увагою правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах у подібних справах, та прийняв неправильне рішення про незастосування до нього положень ст. 75 КК України.
Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, Зайков О.В. подав заперечення на касаційну скаргу засудженого, в яких вказував на необґрунтованість наведених у ній доводів та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із заявою, в якій, посилаючись на відсутність з його боку будь-яких претензій майнового та морального характеру до ОСОБА_1, зауважив, що призначене останньому покарання у виді позбавлення волі без звільнення від його відбування з випробуванням є занадто суворим.