ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 539/546/18
провадження № 51-3726км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н. Д.,
прокурора Руденко О.П.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Корнієнко Н.Ю. на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 жовтня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170240001185 від 11 серпня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лубни Полтавської області, жителя того ж міста (АДРЕСА_1), раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 січня 2017 року за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання із застосуванням частини 1 статті 70 цього Кодексу у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць, ухвалою цього суду звільненого від призначеного покарання на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році",
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК,
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 засуджено за те, що він за невстановлених обставин у невстановлений час незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, обіг якого заборонений, масою у перерахунку на суху речовину 0,1007 г, який надалі зберігав при собі та 15 серпня 2017 року о 08 год, перебуваючи у дитячому парку імені О. Донченка у м. Лубнах, під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки збув ОСОБА_2 за 100 грн.
Крім того, ОСОБА_1 за невстановлених обставин у невстановлений час незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, обіг якого заборонений, масою у перерахунку на суху речовину 0,153 г, який надалі зберігав при собі та 07 грудня 2017 року о 14 год 59 хв під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки збув ОСОБА_2 за 160 грн.
Крім того, ОСОБА_1 за невстановлених обставин у невстановлений час незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, обіг якого заборонений, масою 0,022 г, який надалі зберігав при собі з метою збуту. 11 січня 2018 року в ході огляду особистих речей ОСОБА_1 було виявлено та вилучено вищезазначений наркотичний засіб.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 23 квітня 2019 року вирок місцевого суду змінив, виключив з обсягу обвинувачення ОСОБА_1 епізод незаконного придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу від 11 січня 2018 року, з мотивувальної частини вироку - посилання суду, як на доказ винуватості ОСОБА_1, на протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 15 лютого 2018 року у виді аудіо- та відеоконтролю особи, протокол дослідження матеріального носія інформації від 26 лютого 2018 року та матеріальні носії зі звукозаписом телефонних розмов, відеозапис проведення оперативної закупки від 07 грудня 2017 року. Крім того, виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів. Пом`якшено призначене ОСОБА_1 за частиною 2 статті 307 КК покарання до позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного йому майна. В решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст заперечень
У касаційній скарзі захисник не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно ОСОБА_1, просить їх скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрити.
На обґрунтування своїх вимог стверджує, що в діях правоохоронних органів міститься провокація, а тому докази, покладені в основу обвинувачення її підзахисного є недопустимими. Зокрема, захисник вказує, що епізоди злочинних дій від 15 серпня та 07 грудня 2017 року вчинено за участю однієї і тієї ж наркозалежної особи - "закупного" ОСОБА_2 , який наполягав на купівлі наркотичного засобу у ОСОБА_1 .
Крім того, на думку скаржника, інших доказів, аніж показання свідка ОСОБА_2, на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення матеріали кримінального провадження не містять, не посилаються на них і суди у своїх рішеннях.
Ухвала апеляційного суду вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не відповідає.
У поданих на адресу суду запереченнях прокурор просить відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника, а судові рішення стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни. Стверджує, що апеляційний суд перевірив доводи сторони захисту, зокрема, щодо провокації правоохоронних органів на вчинення кримінального правопорушення, та обґрунтовано дійшов висновку про її відсутність. Підстав вважати судові рішення незаконними та невмотивованими немає.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просить відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника.
Засуджений просить касаційну скаргу його захисника задовольнити, а кримінальне провадження стосовно нього закрити.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. При цьому захисник Корнієнко Н.Ю. у поданій касаційній скарзі висловила своє небажання брати участь у судовому розгляді.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з частиною 2 статті 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: