Постанова
іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 337/4006/18
провадження № 51-2980 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Барашкіної І.О.,
засудженого ОСОБА_1,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Дерев`янко І.О. на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2019 року та вирок Запорізького апеляційного суду
від 15 травня 2019 року та касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вказаний вирок суду апеляційної інстанції в кримінальному провадженні, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
смт Андріївка Бердянського району Запорізької області, жителя
АДРЕСА_1 ), зареєстроване місце проживання якого - в
АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 січня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією належного йому майна.
До набрання вироком законної сили застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн відшкодування моральної шкоди.
За цим вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин.
22 липня 2018 року приблизно о 01:00 ОСОБА_1, будучи особою, раніше судимою за вчинення розбою, судимість за який не знято та не погашено, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи із корисливих мотивів, перебуваючи на четвертому поверсі першого під`їзду будинку
АДРЕСА_3 , вчинив розбійний напад на ОСОБА_2, схопивши її за волосся та приставивши до тулуба ніж, зажадав від неї передачі цінних речей і заволодів належним потерпілій майном загальною вартістю 4800 грн, чим завдав останній майнову шкоду на вказану суму.
Запорізький апеляційний суд 15 травня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Дерев`янко І.О. залишив без задоволення, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував, постановив новий вирок, яким із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців без конфіскації майна. У решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Дерев`янко І.О., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить скасувати вирок місцевого суду від 17 січня 2019 року та вирок суду апеляційної інстанції від 15 травня 2019 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Крім цього, просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні цивільного позову, а обраний підзахисному запобіжний захід у виді тримання під вартою змінити на домашній арешт.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 187 КК, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності умислу засудженого на заволодіння чужим майном, тому такі дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК. На думку захисника, місцевий суд, незважаючи на відсутність відбитків папілярних узорів рук на ножі, неправомірно встановив його застосування ОСОБА_1 до потерпілої. Крім того, суди обох інстанцій не взяли до уваги показання засудженого щодо зникнення його майна, про що заявляв він заявляв під час допиту. Звертає увагу на ряд тяжких захворювань ОСОБА_1 .
Прокурор у своїй касаційній скарзі, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1
у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікації його дій, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що в ході судового розгляду не було встановлено обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, однак суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, помилково застосував положення ч. 2 ст. 69 КК та не призначив йому додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке є обов`язковим за санкцією ч. 2 ст. 187 КК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу свого захисника та заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Прокурор Кулаківський К.О. просив касаційну скаргу прокурора, який брав участь
у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, задовольнити,
а касаційну скаргу захисника Дерев`янко І.О. залишити без задоволення.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено
про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої
та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом. Отже, Суд, розглядаючи касаційну скаргу, виходить з обставин провадження, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
З положень ст. 94 КПК випливає, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого особою, що раніше вчинила розбій, послався на:
- показання потерпілої ОСОБА_2, яка пояснювала, що біля квартири, де проживає, ОСОБА_1, приставивши до її живота ніж, почав вимагати передати йому майно. Потерпіла стала кричати, після чого засуджений вирвав у неї рюкзак і побіг донизу. Рюкзак вона згодом знайшла в кущах поблизу свого будинку. Через деякий час ОСОБА_1 повернувся на поверх, де проживає потерпіла, почав стукати у вхідні двері її квартири та підпалив їх. Такі його дії згодом було припинено поліцейськими; - показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які охороняли громадський порядок та, прибувши на виклик, побачили, як на четвертому поверсі від дверей квартири № НОМЕР_1 відбіг чоловік із ножем та зайшов у ліфт. На накази кинути ніж чоловік не реагував, після чого ОСОБА_4 гумовим кийком вибив ніж з рук
ОСОБА_1 та разом із ОСОБА_5 затримали його;
- показання свідка ОСОБА_6, яка бачила у двірне вічко двох поліцейських, що кричали особі, яка перебувала в ліфті, кинути ножа, а потім почула звук, ніби від падіння металевого предмета;
- показання свідка ОСОБА_7, який вказував, що напередодні події він разом із ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 підійшли до під`їзду будинку,
де проживає потерпіла. Засуджений і потерпіла, яка при собі мала рюкзак, зайшли
у під`їзд, ОСОБА_8 пішла додому, а він залишився на вулиці. Через деякий час з під`їзду вийшов ОСОБА_1, притискаючи рукою до себе рюкзак ОСОБА_2 . Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 бачили ніж у руках ОСОБА_1 , який потім, після затримання засудженого поліцейськими, лежав на підлозі;
- показання свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_2 мала при собі рюкзак. За спиною у ОСОБА_1 під резинкою шортів, вона помітила схожий на ніж предмет, прикритий футболкою;
- показання свідка ОСОБА_10 – матері потерпілої, про те, що дочка забігла додому з криком: "Закрийте двері, в нього ніж", і розповіла про рюкзак, після чого свідок вийшла з квартири і, спускаючись сходами, почула, як хтось біжить донизу;
- протокол огляду місця події від 22 липня 2018 року, де зафіксовано дані про вилучення предмета, схожого на ніж;
- протокол огляду предметів - диска з відеозаписами з бодікамер поліцейських, де містяться відомості про затримання ОСОБА_1 та вилучення в нього ножа;
- протокол огляду ножа від 27 серпня 2018 року, який згідно з висновками експертів не є холодною зброєю і належить до кухонних ножів (висновок від 22 серпня