Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 363/4806/17-ц
провадження № 61-12635св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - Вишгородська РДА), ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство" (далі - ДП "Вищедубечанське лісове господарство"), ОСОБА_2, ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішень органу виконавчої влади та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області прокуратурою Київської області виявлені порушення вимог законодавства при розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення, зміни їх цільового призначення та подальшу передачу у власність громадян. Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 грудня 2013 року відведено у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 1,0439 га для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Розпорядженням Вишгородської РДА від 20 лютого 2014 року № 70 було змінено цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на індивідуальне садівництво.
24 січня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу № 24 ОСОБА_2 відчужила належну їй земельну ділянку площею 1,0439 га на користь ОСОБА_3, який в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2014 року № 929 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .
Вказував, що ГУ Держземагентства у Київській області розпорядилося земельною ділянкою та змінило цільове призначення земель лісогосподарського призначення з перевищенням передбачених законом повноважень, оскільки вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень, однак жодного рішення Кабінетом Міністрів України щодо даної спірної земельної ділянку не приймалося.
Таким чином, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, прокуратура Київської області просила суд: визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду, визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 11.12.2013 року за № КИ/3221884000:25:003/00010221 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність"; визнати недійсним розпорядження Вишгородської РДА від 20 лютого 2014 року № 70, прийняте на підставі зазначеного наказу; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, а саме: площею 0,125 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0012, площею 0,125 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0013, площею 0,125 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0014, площею 0,1249 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0015, площею 0,1136 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0016, площею 0,1135 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0017, площею 0,1136 га з кадастровим номером 3221884000:25:004:0018, площею 0,1135 га з кадастровим номером 3221884000:25:004:0019 та площею 0,0898 га з кадастровим номером 3221884000:25:004:0020, які розташовані в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 серпня 2018 року у складі судді Котлярової І. Ю. у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах Кабінету Міністрів України, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виділення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення відбулось з порушенням встановленого законом порядку. Разом із тим, оскільки представником відповідача було зроблено заяву про застосування строків позовної давності у задоволенні позову було відмовлено з цієї підстави.
Крім того, вказано, що позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку буде мати ознаки непропорційного втручання держави у його право власності, оскільки він набув права власності на підставі оплатних договорів купівлі-продажу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційні скарги ДП "Вищедубечанське лісове господарство" та заступника прокурора Київської області задоволено.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 серпня 2018 року скасовано та прийнято постанову, якою позов першого заступника прокурора Київської області задоволено.
Визнано недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 грудня 2013 року за № КИ/3221884000:25:003/00010221 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .
Визнано недійсним розпорядження Вишгородської РДА від 20 лютого 2014 року № 70 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок приватної власності, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на індивідуальне садівництво загальною площею 2,0878 га на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту) громадянину України ОСОБА_3 ".
Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки: - площею 0,125 га з кадастровим номером 3221884000:36:003:0012, - площею 0,125 га з кадастровим номером 3221884000:36:003:0013, - площею 0,125 га з кадастровим номером 3221884000:36:003:0014, - площею 0,1249 га з кадастровим номером 3221884000:36:003:0015, - площею 0,1136 га з кадастровим номером 3221884000:36:003:0016, - площею 0,1135 га з кадастровим номером 3221884000:36:003:0017, - площею 0,1136 га з кадастровим номером 3221884000:36:003:0018, - площею 0,1135 га з кадастровим номером 3221884000:36:003:00129, - площею 0,0898 га з кадастровим номером 3221884000:36:003:0020, які розташовані в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відведена у приватну власність спірна земельна ділянка відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003309 від 2 вересня 1998 року та матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років відносилась до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство". Крім того, розпорядження спірною земельною ділянкою із вказаним статусом віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, який у листі від 04 серпня 2017 року повідомив, що рішення щодо вилучення та/або зміну цільового призначення земельної ділянки не приймалось.
Також вказано, що в порушення частини четвертої статті 20 ЗК України зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулась без погодження з органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища та лісового господарства. Крім того, жодних належних доказів наявності проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, погодженого у встановленому статтею 186-1 ЗК України порядку, який було затверджено оспорюваним наказом від 11 грудня 2013 року, ГУ Держгеокадастру у Київській області суду не надано.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ГУ Держземагенства у Київській області розпорядилось земельною ділянкою та змінило цільове призначення земель лісогосподарського призначення з перевищенням визначених законом повноважень. Жодних доказів, що спірна земельна ділянка належала до земель сільськогосподарського призначення відповідачами суду не надано.
Щодо строків позовної давності апеляційний суд зазначив, що першим заступником прокурора Київської області пред`явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, який наділений правом розпоряджатися землями лісогосподарського призначення, у тому числі спірною земельною ділянкою. Враховуючи те, що Кабінету Міністрів України стало відомо про порушення його права лише після подання вказаного позову заступником прокурора Київської області, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що заступником прокурора Київської області пропущено строк позовної давності, передбачений положенням статті 257 ЦК України. Вказує, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про початок перебігу позовної давності з моменту предʼявлення позову, тобто коли позивач дізнався про порушення його прав, а не з моменту, коли позивач міг довідатися про порушення його прав або особу, що його порушила. Зазначає, що Кабінет Міністрів України мав всі можливості довідатися про порушення його прав в межах трирічного строку позовної давності, оскільки зобов`язаний здійснювати контроль за діяльністю органів виконавчої влади нижчого рівня та вживати заходів щодо виявлення порушень. Таким чином, неможливо визнати законними і обґрунтованими висновки апеляційного суду про непропуск позовної давності позивачем через те, що він довідався про порушення його прав після подання позову прокурором в його інтересах. Такий спосіб застосування норм матеріального права фактично призводить до порушення принципу юридичної визначеності та до протиправного позбавлення права власності на тій лише підставі, що позивач протягом пʼяти років неналежним чином не здійснював надані йому законом повноваження щодо контролю за дотриманням вимог земельного законодавства.
Також посилається на те, що висновки апеляційного суду про те, що спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення є помилковими. Належним доказом затвердження в установленому порядку матеріалів лісовпорядкування може бути виключно наказ територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, виданий за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Наявний в матеріалах справи протокол від 14 квітня 2005 року ним документом не являється, а тому не може вважатися належним доказом, оскільки таким не затверджувалися та не погоджувалися картографічні матеріали лісовпорядкування, а лише рекомендовані до затвердження кількісні характеристики проекту організації лісового господарства. Вказує, що з огляду на відсутність в державному акті на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003309 від 24 вересня 1998 року даних про його реєстрацію відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час його отримання ДП "Вищедубечанське лісове господарство", його не можна вважати належним доказом.
Таким чином, за відсутності належних доказів віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, апеляційним судом ухвалено судове рішення про протиправне позбавлення ОСОБА_1 законно набутого права власності на земельні ділянки.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року прокуратурою Київської області подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовуються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 грудня 2013 року № КИ/3221884000:25:003/00010221 відведено у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 1,0439 га, кадастровий номер 3221884000:25:003:0002 для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 20 лютого 2014 року № 70 було змінено цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на індивідуальне садівництво.
Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24 січня 2014 року № 24 продала земельну ділянку площею 1,0439 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0002 на користь ОСОБА_3, який в свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2014 року № 929 відчужив дану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .
З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено поділ спірної земельної ділянки на земельні ділянки площею 0,125 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0012, площею 0,125 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0013, площею 0,125 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0014, площею 0,1249 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0015, площею 0,1136 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0016, площею 0,1135 га з кадастровим номером 3221884000:25:003:0017, площею 0,1136 га з кадастровим номером 3221884000:25:004:0018, площею 0,1135 га з кадастровим номером 3221884000:25:004:0019 та площею 0,0898 га з кадастровим номером 3221884000:25:004:0020, які розташовані в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Право власності на вказані земельні ділянки було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .
Відповідно до листа Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2017 року № 6977/0/2-17, рішення щодо вилучення та/або зміну цільового призначення земельних лісових ділянок з кадастровими номерами, зокрема 3221884000:25:003:0002, що розташована в адміністративних межах Лебедівської сільської ради Вишгородського району та які перебували у постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарство", не приймалося.
На момент відведення земельної ділянки у 2013 році згідно листа ДП "Вищедубечанське лісове господарство" від 22 червня 2017 року № 09-01/274 земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:25:003:0002 була вилучена без відома та погодження з ДП "Вищедубечанське лісове господарство".
Відповідно до листа Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 20 червня 2017 року № 04-36/1202 відомості щодо погодження вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки відсутні.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду відповідає.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно з частиною другою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції, яка діяла на час пред`явлення позову, покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.
Положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Частиною другою статті 1 ЛК України (зараз та надалі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Згідно з частиною другою статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.
Відповідно до статті 19 ЗК України (зараз та надалі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (статті 5 ЛК України).
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України.
Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для несільськогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Судами встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 грудня 2013 року № КИ/3221884000:25:003/00010221 відведено у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 1,0439 га, кадастровий номер 3221884000:25:003:0002 для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.