Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 310/2489/14-ц
провадження № 61-15468св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1, подані ним та його представником ОСОБА_2, на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 вересня 2016 року у складі судді Парій О. В. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Онищенко Е. А., Трофимової Д. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") про захист прав споживачів, визнання недійсними окремих пунктів договору кредиту, визнання недійсним кредитного договору.
Позивач зазначив, що 20 березня 2007 року між ним та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено договір кредиту № 07/П/10-К, умови якого в подальшому були частково змінено. Під час укладання вказаного договору мали місце порушення його прав як споживача, які полягали у відсутності переддоговірної роботи в необхідному для споживача обсязі, неможливості запропонувати свої умови кредитного договору, наявності прихованих відсотків, наявності в діях відповідача нечесної підприємницької практики (введення в оману).
Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними окремі пункти зазначеного кредитного договору, а саме: пункт 1.1, підпункт 1.1.1, пункт 2.1, підпункт 2.4.1, пункт 2.6, підпункт 2.6.1, підпункт 2.6.2, підпункт 2.6.3, пункт 2.7, підпункт 3.1.1, підпункт 3.3.7, підпункт 3.3.8, підпункт 3.3.13, підпункт 3.3.14, підпункт 3.3.15, підпункт 3.4.1, пункт 4.2, пункт 4.3, пункт 4.4, пункт 6.2, а також визнати недійсним цей договір в цілому.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позов є необґрунтований, оскільки при укладенні спірного кредитного договору права позивача як споживача не були порушені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У липні 2017 року представник ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 та від 10 серпня 2017 року року відкрито касаційне провадження у справі за окремими касаційними скаргами ОСОБА_1, поданими ним та його представником ОСОБА_2, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
На виконання підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України 27 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги ОСОБА_1 та його представника аргументовані тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено докази, якими обґрунтовувались позовні вимоги, зокрема, висновок судово-економічної експертизи № 44 від 15 грудня 2015 року.
В касаційних скаргах наводяться ті ж обставини, що і в позовній заяві, які, як стверджує позивач, дають підстави для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним.
Позивач вказує, що з метою обґрунтування доводів щодо відсутності переддоговірної роботи перед укладанням кредитного договору ним подавалось клопотання про витребування доказів, яке судом було задоволено. Однак ухвала про витребування доказів відповідачем не виконана з посиланням на те, що документи втрачені.
Відзив/заперечення на касаційні скарги до суду не надходили
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає доводи касаційних скарг.
Суди встановили, що 20 березня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 07/П/10-К, за умовами якого останньому надано кредит на суму 59 400,00 доларів США на поточні потреби на строк до 19 березня 2017 року зі сплатою процентів за ставкою 12,5 % на рік.
13 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої з 20 жовтня 2008 року процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 14,5 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та банком 20 березня 2007 року укладено іпотечний договір, за яким позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Умовами кредитного договору встановлено обовʼязок позичальника сплачувати комісію, зокрема:
- за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку в розмірі 0,99% від суми кредиту (підпункт 3.3.13 договору);
- за видачу готівки з позичкового рахунку в розмірі 0,35 в національній валюті, або 0,5% в іноземній валюті (підпункт 3.3.14 договору);
- за дострокове погашення кредиту протягом першого року користування кредитом в розмірі 1% від суми дострокового погашення кредиту, протягом першого і другого років (підпункт 3.4.1 договору).
Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про визнання недійсними зазначених пунктів договору з тих підстав, що ці умови договору в розумінні статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є несправедливими, з таких мотивів.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.