Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 755/974/15-ц
провадження № 61-47999св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту",
представники відповідача: Зайончковська Вікторія Віталіївна, Войтенко Ігор Васильович, Петренко Олександр Сергійович, Кошель Ірина Володимирівна, Сищук Катерина Миколаївна, Носенко Андрій Миколайович, Іващенко Ігор Костянтинович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В. від 30 жовтня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ") про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, індексу інфляції та 3% річних за час прострочення здійснення виплати.
Позовна заява мотивована тим, що з квітня 2012 року він працював на ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на посаді заступника начальника відділу, а з вересня 2012 року - на посаді начальника юридичного управління підприємства. Наказом від 23 жовтня 2014 року № 273/ос він був звільнений 22 травня 2014 року з посади начальника юридичного управління за пунктом 4 частиною першою статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Відповідно до листа відповідача від 11 грудня 2014 року № 3777 неоспорювана сума виплат становить 25 699,58 грн, яка по даний час йому не сплачена.
Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача належні йому виплати при звільненні у неоспорюваній сумі 25 699,58 грн, середній заробіток за весь час затримки виплати коштів за період з 22 травня 2014 року по 18 березня 2015 року у сумі 104 349,69 грн та за час прострочення здійснення виплати належних сум при звільненні інфляційні нарахування у сумі 6 322 грн і 3% річних у сумі 631,58 грн відповідно до частини другої статті 625 ЦК України .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на користь ОСОБА_1 належні до виплати при звільненні кошти в сумі 25 699,58 грн та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 90 128,64 грн, а всього - 115 828,22 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року в частині стягнення з ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на користь ОСОБА_1 належних до виплати при звільненні коштів та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 115 828,22 грн та судових витрат в розмірі 11 58,28 грн змінено. Стягнуто з ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на користь ОСОБА_1 належні до виплати при звільненні кошти в сумі 25 699,58 грн та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 44 757,76 грн, а всього - 70 457,34 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року скасовано, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишено в силі, у частині відмови у стягненні інфляційних нарахувань та 3% річних скасовано та справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на користь ОСОБА_1 належні до виплати при звільненні кошти: 453 095,68 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку; 196 886,60 грн - інфляційні втрати за несвоєчасний розрахунок при звільненні, всього - 649 982,28 грн.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки з вини відповідача позивачу не виплачено при звільненні всіх сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, то порушене право позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 03 квітня 2015 року по 15 березня 2018 року та інфляційних втрат за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" про стягнення індексу інфляції та 3% річних за час прострочення здійснення виплати відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, перевищив надані йому судом касаційної інстанції межі розгляду даної справи та розглянув питання щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частину доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, не на підставі вимог частини другої статті 625 ЦК України, як заявляв позивач, а на підставі норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", на які позивач не посилався. Крім того, місцевий суд помилково розглянув вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні набрало законної сили.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення місцевого суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 квітня 2015 року по 15 березня 2018 року, оскільки станом на 15 березня 2018 року відповідачем не було виплачену позивачу належних сум при звільнені, що є порушенням статті 117 КЗпП України. Крім того, суд не врахував додаткові пояснення позивача щодо підстав та розрахунку сум інфляційних втрат, нарахованих відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
Узагальнені доводи відзиву накасаційну скаргу
До Верховного Суду надійшов відзив ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 755/974/15-ц з Дніпровського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що з квітня 2012 року ОСОБА_1 працював на ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на посаді заступника начальника відділу, а з вересня 2012 року - на посаді начальника юридичного управління підприємства.
Наказом ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 23 жовтня 2014 року № 273/ос позивач був звільнений з 22 травня 2014 року з посади начальника юридичного управління за пунктом 4 частиною першою статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Наказом ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 11 грудня 2014 року № 291/ос "Про зміну дати звільнення ОСОБА_1 " дію наказу № 273/ос від 23 жовтня 2014 року в частині дати звільнення ОСОБА_1 припинено та визначено дату його звільнення - 16 червня 2014 року за пунктом 4 частиною першою статті 40 КЗпП України.
На час звільнення ОСОБА_1 до виплати підлягала сума 25 699,58 грн, яка йому виплачена не була.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.