Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 537/1500/16-ц
провадження № 61-22225св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Альфа-Банк", фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
третя особа - Українське державне підприємство поштового зв`язку "Укрпошта",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 01 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Пікуля В. П., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом про визнання відкликаною її згоди на укладення договору від 17 грудня 2015 року № 401691172 про надання споживчого кредиту; визнання недійсним договору від 17 грудня 2015 року № 401691172 про надання споживчого кредиту, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк"
(далі - ПАТ "Альфа-Банк", банк) у силу положень частини шостої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"; визнання недійсним договору від 17 грудня 2015 року № 1036 на виготовлення ПВХ (полівінілхлорид) конструкцій, укладеного з фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ).
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що після укладення договорів у офісі підприємця, вдома уважно прочитала договір з банком, зі змісту якого зрозуміла, що підписала кредитний договір, умови якого для неї були неприйнятними. Наступного дня, після консультацій з адвокатом, засобами поштового зв`язку направила на адресу банку та ФОП ОСОБА_2 заяви про розірвання договорів, які проігноровані відповідачами. Також, 18 грудня 2015 року зателефонувала на "гарячу лінію" банку та повідомила про відкликання своєї згоди на укладання кредитного договору, просила не перераховувати грошові кошти на банківські рахунки ФОП ОСОБА_2 .
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзиви на позов до суду не надходили.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано договір від 17 грудня 2015 року № 401691172 про надання споживчого кредиту, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Альфа-Банк" на виготовлення виробів (вікна) із профілю ПВХ, недійсним у зв`язку із наданням письмового повідомлення про відізвання згоди на укладення кредиту у визначений законодавством термін (до 14 днів) від дня передачі ОСОБА_1 договору. Визнано недійсним договір від 17 грудня 2015 року № 1036, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, керувався тим, що факт дотримання споживачем ОСОБА_1 положень частини шостої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та отримання банком письмового повідомлення про відкликання згоди на укладання споживчого кредиту, встановлений. Оскільки банк порушив права позивача в частині незадоволення її вимоги щодо відкликання згоди на укладання кредитного договору, її права підлягають судовому захисту шляхом визнання кредитного договору недійсним. У частині визнання недійсним договору між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 суд першої інстанції, посилаючись на частину другу статті 867 ЦК України, встановив, що укладання оспорюваних договорів відбувалось обманним шляхом та внаслідок вчинення тиску на позивача.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 01 лютого 2017 року скасовано рішення Крюківськогорайонного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2016 року, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовувала заявлені вимоги, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо оформлення ОСОБА_1 відкликання своєї згоди на укладання договору письмовим повідомленням, докази направлення такого повідомлення на адресу банку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відсутні. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що є недоведеними висновки суду першої інстанції щодо укладення оспорюваних договорів обманних шляхом та під тиском.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги без мотивації такого рішення, скасував рішення суду першої інстанції в частині, яка не оскаржувалася стороною, інтересів якої воно стосується. Судом апеляційної інстанції безпідставно проігноровані клопотання щодо витребування письмових доказів, надання яких суд першої інстанції зобов`язав банк, проте, такі докази не надано. Заявник зазначає, що не зверталася до банку із пропозицією отримати кредит і не приймала такої пропозиції, не відвідувала відділення банку, не спілкувалася із посадовими особами. Вважає, що ФОП ОСОБА_2, будучи обізнаним про її вади зору, шляхом обману надав на підпис кредитний договір, стверджуючи, що це угода про купівлю металопластикових вікон у розстрочку. Зазначає, що матеріали справи містять безперечні докази належного повідомлення банку засобами поштового зв`язку про відкликання згоди на укладання кредитного договору. Судом апеляційної інстанції не враховано надані нею пояснення суду першої інстанції під присягою як свідка.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 грудня 2015 року ОСОБА_1 складена анкета-заява про акцепт публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ПАТ "Альфа-Банк", що стало підставою для акцепту пропозиції про укладення угоди про надання споживчого кредиту № 401691172 у сумі 16 678, 00 грн.
Кредит позичальнику надано для оплати товарів згідно з переліком, що зазначений у специфікації від 17 грудня 2015 року № 401691172 або
листі-гарантії до угоди про надання споживчого кредиту від 17 грудня 2015 року у загальній сумі 13 450, 00 грн, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_2 № НОМЕР_1 у Акціонерному товаристві "ОТП Банк"; оплати страхового платежу згідно з умовами комплексного договору добровільного страхування ризиків позичальника від 17 грудня 2015 року № 007.401691172.111 у сумі 3 228, 00 грн шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі страхового платежу на поточний рахунок Приватного акціонерного товариства "Ренесанс Життя" НОМЕР_2.
17 грудня 2015 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 уклали договір № 1036, відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю виготовлення та передачу у власність ПВХ конструкцій, згідно з розцінками виконавця, яку сторони визначили в сумі 13 450, 00 грн.
Зазначені договори укладені в офісі ФОП ОСОБА_2, що не заперечується сторонами.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.