Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 645/4220/16-ц
провадження № 61-19921св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач і за первісним і за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
третя особа за первісним позовом - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Качур Анна Володимирівна,
третя особа за зустрічним позовом - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малікова Олена Костянтинівна
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27 лютого 2017 року в складі судді Бондаревої І. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) Качур А. В., про визнання недійсним договору купівлі - продажу, витребування майна з незаконного володіння.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 02 червня 2016 року було встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_4, визнано за ним право власності в порядку спадкування за законом на спірну квартиру після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відомостей Реєстру прав на нерухоме майно йому стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 12 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ця квартира була зареєстрована за останнім. ОСОБА_3 набула право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2016 року, укладеного між нею та померлим ОСОБА_4, майже через рік після його смерті. Тобто, відповідач незаконно набула право власності, а тому договір купівлі-продажу квартири від 29 березня 2016 року є недійсним.
З огляду на викладене, позивач за первісним позовом просив суд визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири від 29 березня 2016 року та витребувати спірну квартиру АДРЕСА_1, з володіння ОСОБА_2 .
У грудні 2016 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус ХМНО Малікова О. К., про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності.
В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_3 на момент укладання договору надала правовстановлюючий документ на спірне нерухоме майно, і він не мав жодних сумнівів з приводу власника квартири. З цих підстав, він вважає себе добросовісним набувачем спірної квартири.
Тому, просив суд визнати його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1, придбаної на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 12 серпня 2016 року між ним та ОСОБА_3 та визнати на вказану квартиру право власності за ним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір від 29 березня 2016 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Качур А. В. Витребувано з володіння ОСОБА_2 та зобов`язано останнього повернути на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, ухвалюючи рішення, виходив із того, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 23 березня 2016 року за частинами першою - третьою статті 203 ЦК України є обґрунтованими, оскільки під час розгляду справи встановлено, що оспорюваний правочин був укладений після смерті ОСОБА_4 . Спірна квартира поза волею вибула із володіння ОСОБА_1, а тому вимоги про її витребування від добросовісного набувача підлягають задоволенню на підставі статті 388 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що суди, визнавши ОСОБА_2 добросовісним набувачем, дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для збереження за ним спірного майна, оскільки він не відповідальний за те, що це майно вибуло з володіння позивача не з його волі внаслідок протиправних дій невстановлених осіб.
Крім того, суди попередніх інстанцій не вирішили питання про відшкодування добросовісному набувачу понесених ним витрат на придбання майна.
Касаційна скарга не містить доводів щодо висновків судів стосовно вирішення вимог первісного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 березня 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та зустрічного позову про визнання ОСОБА_2 добросовісним набувачем, а тому відповідно до положень статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення в цій частині не переглядаються.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано справу із суду першої інстанції. Крім того, вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання ухвали апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України 07 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судами встановлено, що за ОСОБА_4 15 листопада 2002 року зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 22 червня 2016 року за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 визнано право власності на зазначену квартиру.
29 березня 2016 року, від імені ОСОБА_4, який на той час вже помер, та ОСОБА_3 приватним нотаріусом ХМНО Качур А. В. був посвідчений договір купівлі-продажу, на підставі якого відповідач ОСОБА_3 набула право власності на спірну квартиру, яка на момент відчуження була зареєстрована на ім`я ОСОБА_4
12 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Маліковою О. К., за яким відповідач ОСОБА_2 придбав зазначену квартиру, яка на момент відчуження була зареєстрована на ім`я ОСОБА_3
Суди попередніх інстанцій зробили висновок, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири.
Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.