ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2019 року
Київ
справа №826/9573/14
адміністративне провадження №К/9901/18805/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року у складі головуючого судді Кузьменка В.А. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Шурка О.І. (головуючого), Василенка Я.М. Кузьменка В.В. у справі №826/9573/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - відповідач), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить:
1.1. стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 лютого 2008 року по 04 червня 2014 року у розмірі 206 787, 18 грн;.
1.2. допустити негайне виконання постанови в частині виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року, позов задоволено.
2.1. Стягнуто з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 206 787,18 грн.
2.2. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі №2а-4210/09/1070, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року, позов ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, Литвина Вадима Валентиновича, треті особи - голова Державного агентства земельних ресурсів України Воєводін В.В., Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, про визнання дій протиправними та наказів недійсними задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 31 січня 2008 року №18-кт про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3.2. Постановою Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2014 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, прийнято в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язано Державне агентство земельних ресурсів України видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області з 01 лютого 2008 року; в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
3.3. Оскільки, питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при ухваленні зазначених судових рішень не вирішувалось, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вказав, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, при цьому, законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, зазначено, що чинним законодавством не встановлено обов`язку одночасного звернення з вимогами про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім цього, судами встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є центральним органом виконавчої влади та головним розпорядником бюджетних коштів територіальних органів, а тому є належним відповідачем у даній справі.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з огляду на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не є правонаступником Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, тому не є належним відповідачем у справі. Крім цього, вважає, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу можна розцінювати як вимогу про відшкодування шкоди і такі вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, якщо вони заявлені одночасно з вимогами про визнання рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень неправомірними. Натомість, питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при ухваленні судових рішення про поновлення позивача на посаді не вирішувалось.
6. Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористався. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. За змістом статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
9. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
10. Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності вини позивача щодо тієї обставини, що його заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року, у тому числі, фактів неявки на виклик суду чи вчинення інших дій по зволіканню розгляду справи. Тому, виплата середнього заробітку позивачу повинна здійснюватися за весь час вимушеного прогулу, а саме з 01 лютого 2008 року (перший день після дати звільнення з роботи) по 04 червня 2014 року (день, що передує дню поновлення на роботі).
11. Що стосується аргументів касаційної скарги про те, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не є правонаступником Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, тому не є належним відповідачем у справі, слід зазначити про таке.
12. Відповідно до постанови КМУ №442 від 10 вересня 2014 року з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та відповідно до пунктів 9 і 9-1 статті 116 Конституції України, зокрема, реорганізовано шляхом перетворення Державне агентство земельних ресурсів та утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
13. За змістом пункту 5 вказаної постанови, центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.