ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2019 року
Київ
справа №815/6722/17
адміністративне провадження №К/9901/56232/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №815/6722/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб - начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Шевченка Є.О., Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, прийняте в складі головуючого судді Гусева О.Г., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, постановлену в складі головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ГТУЮ в Одеській області, відповідач), за участю третіх осіб - начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Шевченка Є.О., Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області - з вимогами:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ ГТУЮ в Одеській області від 24 листопада 2017 року №1759-к;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса ГТУЮ в Одеській області;
1.3. зобов`язати ГТУЮ в Одеській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Позов обґрунтований тим, що звільнення ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу" (за угодою сторін) відбулося без його згоди.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом ГТУЮ в Одеській області від 07 серпня 2017 року №1034 позивача було призначено на посаду начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області.
4. 24 листопада 2017 року позивачем до ГТУЮ в Одеській області було подано власноручно складену заяву, в якій він просив звільнити його із займаної посади відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу" за власним бажанням у день подання цієї заяви.
5. Наказом начальника ГТУЮ в Одеській області Станіщука М.В. від 24 листопада 2017 року №1759-к позивача звільнено з посади начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служить міста Одеси ГТУЮ в Одеській області відповідно до частини другої статті 86 Закону України "Про державну службу".
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
6. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
7. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що обов`язковими умовами для звільнення державного службовця з підстав, передбачених частиною другою статті 86 Закону України "Про державну службу", є досягнення між державним службовцем та суб`єктом призначення домовленості про припинення державної служби та дати звільнення.
8. Як зазначили суди попередніх інстанцій, позивач самостійно написав заяву про звільнення за угодою сторін із зазначенням у ній дати звільнення в день її подання. Установивши, що таку заяву було погоджено з ГТУЮ в Одеській області, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що в спірних правовідносинах були умови для звільнення позивача з підстав, передбачених статтею 86 Закону України "Про державну службу".
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
9. У касаційній скарзі позивач, стверджуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення й прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
10. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про досягнення між ним і ГТУЮ в Одеській області згоди про звільнення.
11. Позивач наполягає на тому, що заяву про звільнення від 24 листопада 2017 року не складав, а в день її реєстрації ГТУЮ в Одеській області перебував у відпустці, що, на його думку, спростовує висновок судів попередніх інстанцій про намір припинення державної служби.
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановили обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.
13. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Желтобрюх І.Л., суддям Білоусу О.В., Бевзенку В.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
15. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 07 червня 2019 року, в зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
16. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу - Радишевській О.Р., суддям - Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
17. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
18. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
19. Умови і порядок прийняття громадян на державну службу, її проходження, звільнення з державної служби визначені в Законі України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII.
20. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
21. Частиною першою статті 83 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
22. Частинами першою, другою статті 86 Закону №889-VIII передбачено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
23. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.
VI. Позиція Верховного Суду
24. Державна служба відповідно до частини другої статті 86 Закону №889-VIII припиняється за бажанням державного службовця в термін, щодо якого суб`єкт призначення та державний службовець досягнули взаємної згоди.
25. Отже, істотними умовами припинення державної служби за частиною другою статті 86 Закону №889-VIII, щодо яких сторони повинні дійти згоди, є підстава припинення служби та термін, з якого державна служба припиняється.
26. Визначення дати звільнення за згодою сторін є обов`язковою умовою такого звільнення, оскільки сприяє свідомому волевиявленню державного службовця щодо звільнення з підстав, передбачених частиною другою статті 86 Закону №889-VIII.
27. У випадку домовленості між державним службовцем і суб`єктом призначення про припинення державної служби за частиною другою статті 86 Закону №889-VIII державний службовець звільняється в термін, визначений сторонами.