ПОСТАНОВА
Іменем України
25 листопада 2019 року
Київ
справа №817/1550/16
адміністративне провадження №К/9901/18176/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 817/1550/16
за позовом Начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_5 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, Начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення винагороди, стягнення матеріальної та моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (головуючий суддя: Жуковська Л.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Кузьменко Л.В., судді: Іваненко Т.В., Франовська К.С.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, Начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1, в якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 щодо виконання нею вимог Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126, та виплати їй винагороди державного виконавця в сумі 84515,22 грн.;
1.2. стягнути з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області невиплачену їй винагороду державного виконавця за забезпечення своєчасного виконання виконавчих документів в повному обсязі в сумі 84515,22 грн.;
1.3. стягнути з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області матеріальні збитки, завдані невиплатою заробітку (винагороди державного виконавця), який підлягає включенню до розрахунку допомоги по вагітності та пологах, в сумі 44556,12 грн.;
1.4. стягнути з начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.
1.5 . Позов обґрунтовано тим, що позивач з 27 липня 2012 року перебувала на посаді начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області та з 11 лютого 2015 року на неї покладено виконання обов`язків начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Позивач входила до складу виконавчої групи з виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" і протягом 2015 року подавала заяви про виплату винагороди учасникам виконавчої групи. Однак, всупереч вимог Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, начальник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 . у визначені законодавством строки не видала наказу про розмір винагороди позивача і не здійснила таку виплату. При цьому, виплату такої винагороди здійснено решті учасникам виконавчої групи, що на думку позивача, свідчить про упереджене ставлення до неї.
1.6 . Позивач вважає безпідставними посилання відповідачів на обставину відсутності бюджетних коштів для виплати винагороди державного виконавця, оскільки Порядок виплати та розмірів винагород державному виконавцю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126, не ставить в залежність здійснення виплати до необхідності врахування наявності бюджетних асигнувань. У зв`язку з цим вважає наявними підстави для стягнення в судовому порядку невиплаченої винагороди державного виконавця в сумі 84515,22 грн. та, окрім того, вказує на завдання їй матеріальних збитків у сумі 44556,12 грн. внаслідок неврахування цієї винагороди при розрахунку допомоги по вагітності та пологах та моральної шкоди, яку оцінює на суму 50000,00 грн.
1.7 Також зазначає, що правомірність створення виконавчої групи, до якої входила позивач та підстави виплати їй винагороди державного виконавця не оспорюються відповідачами. Крім того, станом на час допущення оспорюваної бездіяльності у Начальника управління будь-які зауваження з приводу цих обставин були відсутні. З приводу порушень строків здійснення виконавчих проваджень вказала, що жодних порушень нею допущено не було, враховуючи, що виконавче провадження було зведене і строки його здійснення обраховувались з моменту приєднання кожного з виконавчих документів. Звернула увагу на те, що у разі відсутності бюджетних асигнувань на виплату такої винагороди остання не могла виплачуватись іншим учасникам виконавчої групи. Також, на переконання позивача, фактично, кошти на виплату винагороди державним виконавцям передбачені кошторисом управління, а в разі їх відсутності начальник управління могла звернутися до розпорядника бюджетних коштів із бюджетним запитом.
1.8 Стосовно завданих позивачу матеріальних та моральних збитків пояснила, що про її вагітність начальнику управління було відомо, а невиплата винагороди державного виконавця суттєво вплинула на розрахунок їй допомоги по вагітності та пологах. Через проблеми зі здоров`ям позивач змушена була звертатися за медичною допомогою до Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України та Інституту педіатрії, акушерства та гінекології, якими рекомендовано оперативне хірургічне втручання, проте, внаслідок відсутність коштів, необхідну медичну допомогу позивач не отримала.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року позов задоволено частково.
2.1. Визнано протиправною бездіяльність начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1 щодо невиконання нею вимог Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126 та невиплати начальнику відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_5 у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126, винагороди державного виконавця у загальній сумі 84515,22 грн.
2.2. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_5 винагороду державного виконавця у загальній сумі 84515,22 грн.
2.3. Присуджено на користь начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_5 за рахунок Головного територіального управління юстиції у Рівненській області моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.
2.4. В задоволенні решти вимог відмовлено.
3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3.1. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки в.о. начальника управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області погодив заяви на виплату винагороди, тому наявні підстави для виплати такої винагороди, а начальник Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_1, всупереч встановленому порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю, не видала наказ щодо здійснення такої виплати. Також суди зазначили, що право позивача на визначену законом заробітну плату підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що видатки на ці потреби не передбачені законами про Державний бюджет України.
ІІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі, просить скасувати ці рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
4.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує на безпідставність висновків судів про те, що факт погодження заяви на виплату винагороди державному виконавцю є безумовною підставою для її виплати та визнання дій державного виконавця в межах такого виконавчого провадження правомірними, оскільки, згідно з Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією № 512/5, виплата такої винагороди поставлена в залежність від своєчасного виконання виконавчого документа у встановлені процесуальні терміни, а також стягнення ним виконавчого збору за цим документом, витрат органу державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій. Зазначає, що заяви, подані для проведення спірної виплати та надані суду в якості доказів протиправної бездіяльності відповідачів, не містять реквізитів постанов про стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій, що робить неможливим їх ідентифікацію та перевірку. До заяви не додано копій постанов про відкриття виконавчого провадження та про його закінчення, засвідчених начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і скріплені печаткою відповідного органу державної виконавчої служби. Вказане, на думку особи, яка подає касаційну скаргу, є свідченням того, що в цих виконавчих провадженнях не здійснено стягнення виконавчого збору в той час, коли такі дії є єдиним джерелом бюджетних коштів, за рахунок яких може бути здійснено виплату спірної винагороди. Зауважує, що інших джерел доходів на такі цілі на законодавчому рівні не передбачено, а виплата винагороди державному виконавцю за рахунок коштів Державного бюджету, передбачених на інші цілі, заборонена.
4.2. Наголошує, що суди не дослідили цих обставин та, у зв`язку з цим, надали спірним правовідносинам неправильну правову оцінку, а також дійшли помилкового висновку про те, що винагорода державного виконавця є складовою заробітної плати та її виплата не може бути поставлена в залежність від наявних для її виплати бюджетних асигнувань.
4.3. Крім цього, зазначає про неналежне обґрунтування судами попередніх інстанції оскаржуваних судових рішень та не надання ними аргументів щодо неврахування вказаних вище доводів відповідачів. Також, на підтвердження доводів касаційної скарги, вказує на обставини, виявлені в ході проведеної перевірки викладених у заявах державного виконавця відомостей, а також на зміст постанови перевірки від 13 лютого 2017 року, за якою встановлено обставини відсутності достовірних відомостей про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Крім цього, звертає увагу на те, що за оспорюваними заявами позивача їй було виплачено кошти в розмірі 6223,18 грн, а також на суперечливість висновків судів попередніх інстанцій щодо підстав заподіяння позивачу моральної шкоди.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. Позивач призначена на посаду начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області наказом Головного управління юстиції у Рівненській області від 27 квітня 2012 року №324/к.
6. Наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 11 лютого 2015 року №97/04/к на позивача покладено виконання обов`язків начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
7. На підставі постанови від 03 січня 2013 року утворено виконавчу групу з виконання виконавчого провадження про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод", до якої увійшли ОСОБА_5, як керівник виконавчої групи, та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як члени виконавчої групи.
8. На ім`я начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області подано заяви про виплату винагороди членам вказаної виконавчої групи, які затверджені ОСОБА_5 та погоджені в.о. начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дмитрієнко С.В., а саме: від 15 квітня 2015 року на суму 4512,58 грн (вх. №6375/07-32/31 від 25 травня 2015 року); від 15 квітня 2015 року на суму 4347,20 грн (вх. №6374/07-32/31 від 25 травня 2015 року); від 17 квітня 2015 року на суму 5297,66 грн (вх. №6372/07-32/31 від 25 травня 2015 року); від 17 квітня 2015 року на суму 3239,30 грн (вх. №6373/07-32/31 від 25 травня 2015 року); від 20 квітня 2015 року на суму 4022,39 грн (вх. №6369/07-32/31 від 25 травня 2015 року); від 07 травня 2015 року на суму 1852,86 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 07 травня 2015 року на суму 4409,79 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 07 травня 2015 року на суму 4127,28 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 08 травня 2015 року на суму 4376,52 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 08 травня 2015 року на суму 3934,86 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 08 травня 2015 року на суму 4310,62 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 08 травня 2015 року на суму 3793,34 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 08 травня 2015 року на суму 4335,17 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 12 травня 2015 року на суму 4175,98 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 12 травня 2015 року на суму 4891,34 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 12 травня 2015 року на суму 3793,34 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 12 травня 2015 року на суму 4539,73 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 13 травня 2015 року на суму 4631,06 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 14 травня 2015 року на суму 4589,02 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 14 травня 2015 року на суму 4302,60 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 15 травня 2015 року на суму 808,58 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 15 травня 2015 року на суму 67,72 грн (зареєстрована 15 травня 2015 року); від 01 липня 2015 року на суму 3949,62 грн (погоджена начальником управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кайданович І.М.), на загальну суму 84515,22 грн.
9. Листом від 18 грудня 2015 року за №12863/02-11/29 за підписом начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області позивачу повідомлено, що станом на 18 грудня 2015 року в Управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області залишаються невиплаченими на її користь 25 заяв про виплату винагороди державного виконавця на загальну суму 97517,15 грн.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
13. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
14. Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 року №202/98-ВР (що був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин), працівники органів державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції) є державними службовцями.
15. Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну виконавчу службу" №202/98-ВР заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби, зазначеного у частині першій статті 6 цього Закону, складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, а також інших надбавок згідно із законодавством. За забезпечення реального, своєчасного і законного виконання виконавчого документа державні виконавці одержують винагороду в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
16. Статтею 46 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV (що був чинним станом на час існування спірних правовідносин), передбачено, що за сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов`язків під час проведення виконавчих дій він має право на винагороду, яка виплачується за рахунок виконавчого збору. Порядок виплати, розмір винагороди та критерії оцінки роботи державного виконавця встановлюються Кабінетом Міністрів України.
17. Відповідно до пункту 2 Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №126, державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, одержує винагороду в розмірі 5 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, - в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за виконавчим документом немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, - в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Державний виконавець, який забезпечив фактичне виконання в повному обсязі виконавчого документа майнового характеру, під час виконання якого здійснювалася реалізація майна боржника, отримує винагороду в розмірі 5 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (крім іпотечного майна).