ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2019 року
Київ
справа №806/590/16
адміністративне провадження №К/9901/24454/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №806/590/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, за участю третьої особи - голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича - про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Нагірняка М.Ф., суддів Черняхович І.Є., Шуляк Л.А., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Котік Т.С., суддів Жизневської А.В., Охрімчук І.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС України), Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач-2, Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області), за участю третьої особи - голови ДФС України Насірова Романа Михайловича - з вимогами:
1.1. визнати незаконним і скасувати наказ ДФС України від 11 березня 2016 року
№770-0;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області;
1.3. стягнути з Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Позивач уважає, що під час застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідачем-1 не було дотримано вимог законодавства щодо підстав, умов і порядку його застосування. Зазначає, що причини звільнення, наведені в оскаржуваному наказі, не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини, що передували звільненню, не мають характеру одноразового грубого порушення трудових обов`язків.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у 1993 році був прийнятий на службу до податкових органів.
4. З 23 грудня 2014 року позивач проходив службу на посаді начальника Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Володарсько-Волинська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, правонаступником якої є Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області).
5. Наказом ДФС України від 11 березня 2016 року №770-о ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Володарсько-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, а саме: неналежне виконання службових обов`язків, організацію роботи та контролю у серпні-жовтні 2015 року, зокрема в частині допущення формування "схемного" податкового кредиту суб`єктами господарювання спеціального режиму оподаткування, приростів обсягу податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг, підприємствами сільськогосподарських товарів (робіт, послуг) без їх купівлі, імпорту та/або відсутності землі, працівників та основних засобів для вирощування (надання таких послуг), що призвело до порушення вимог наказу ДФС України від 28 липня 2015 року №543 "Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ" та розпорядження ДФС України від 18 вересня 2015 року №288-р "Про аналіз показників роботи суб`єктів господарювання - виробників сільськогосподарської продукції".
6. Як установили суди попередніх інстанцій, висновок про грубе порушення позивачем трудових обов`язків відповідачем-1 пов`язується з обставинами, викладеними в наказі ДФС України від 17 грудня 2015 року №987 "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року", і зводяться до такого:
6.1. формування суб`єктами господарювання, які перебувають на обліку у Володарсько-Волинській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, у липні-вересні 2015 року "схемного" податкового кредиту суб`єктів господарювання спеціального режиму оподаткування на 4,6 млн грн;
6.2. приросту обсягів податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг, на 7,2 млн грн;
6.3. формування суб`єктами господарювання, які перебувають на обліку у Володарсько-Волинській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, за серпень-жовтень 2015 року ймовірного схемного податкового кредиту підприємствами сільськогосподарських товарів (робіт, послуг) без їх купівлі, імпорту та/або відсутності землі, працівників та основних засобів для вирощування (надання таких послуг) на 20,7 млн грн, у тому числі підприємствами, які неодноразово доводилися для відпрацювання на 19 млн грн.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
7.1. визнано незаконним і скасовано наказ ДФС України від 11 березня 2016 року
№770-0;
7.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Володарсько-Волинської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області з 11 березня 2016 року;
7.3. стягнуто з ДФС України на користь ОСОБА_1 44832,45 грн заробітної плати за період вимушеного прогулу.
8. Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ДФС України неправильно застосувала положення пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України та протиправно звільнила позивача з посади. Зокрема, суди попередніх інстанцій зазначили, що ані наказ ДФС України від 17 грудня 2015 року №987 "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року", ані наказ ДФС України від 11 березня 2016 року №770-о "Про звільнення ОСОБА_1 " не містять посилань на факти порушення позивачем конкретних службових обов`язків й аналізу спричинених цими порушеннями наслідків.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
9. У касаційній скарзі ДФС України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.
10. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, так і в касаційній скарзі ДФС України наполягає на правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача. Доводи касаційної скарги зводяться до наявності в діяннях позивача достатніх підстав для звільнення його на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.
11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
13. 16 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
14. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.
15. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
16. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
17. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
21. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
22. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи.
23. Згідно з пунктом 342.6 статті 342 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їхні права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.
24. Відповідно до пункту 342.4 статті 342 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
25. До 01 травня 2016 року порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців регламентувався Кодексом законів про працю України та Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).