ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2019 року
Київ
справа №825/2037/16
адміністративне провадження №К/9901/15628/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу №825/2037/16
за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини - польова пошта В1688 Маленка Сергія Андрійовича про визнання протиправними та скасування наказів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини - польова пошта В1688 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, ухвалену в складі: Лобана Д.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, постановлену в складі: головуючого судді Костюк Л.О., суддів Бужак Н.П., Троян Н.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до командира військової частини - польова пошта В1688 полковника Маленка Сергія Андрійовича (далі - відповідач, командир військової частини В1688) про визнання протиправними та скасування наказів від 01 липня 2016 року №894, від 02 липня 2016 року №897, від 20 липня 2016 року №958, від 02 вересня 2016 року №1146, від 07 вересня 2016 року №1159.
2. Позов мотивований доводами позивача про порушення порядку проведення службових розслідувань, висновки яких стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, адже жодного разу відповідач про призначення службових розслідувань не повідомляв і не забезпечив йому можливості реалізувати своє право на надання документів і пояснень, пов`язаних з предметом службового розслідування.
3. Позивач наполягає на тому, що висновки службових розслідувань щодо протиправної відсутності на службі є безпідставними, адже в дні, про які йдеться в службових розслідуваннях, він перебував за межами військової частини В1688 з поважних причин, зокрема, у зв`язку з проходженням лікування.
4. Також позивач уважає, що його було безпідставно позбавлено надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, адже у відповідному періоді його робота з таємними документами не припинялася.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Наказом командира військової частини В1688 від 01 липня 2016 року №894 "Про встановлення розмірів премії та грошової винагороди військовослужбовцям частини за підсумками роботи за червень 2016 року" ОСОБА_1 установлено місячну премію у розмірі 0%. У примітках до вказаного наказу зазначено, що підставою для установлення місячної премії у розмірі 0% був наказ командира військової частини В1688 від 03 червня 2016 року №122 щодо зупинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у зв`язку із самовільним залишенням військової служби 30 травня 2016 року.
6. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року в справі №825/1655/16, зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, визнано протиправним і скасовано наказ командира військової частини від 03 червня 2016 року №122 у частині, яка стосується позивача.
7. На підставі наказу командира військової частини В1688 від 30 травня 2016 року №118 за фактом відсутності на службі 25 травня 2016 року з 13:00 год ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, результати якого оформлені актом від 02 липня 2016 року. За висновками службового розслідування ОСОБА_2, самовільно залишивши військову частину В1688, учинив дисциплінарний проступок, що полягав у порушенні статей 11, 14 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
8. Керуючись висновками службового розслідування, наказом командира військової частини В1688 від 02 липня 2016 року №897 за порушення статей 11, 12, 14 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
9. Наказом командира військової частини В1688 "Щодо виконавчої дисципліни під час проведення службових розслідувань за 2015 рік" від 20 липня 2016 року №958 за невиконання наказу командира військової частини В1688 та не подання клопотання про продовження терміну проведення службового розслідування ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
10. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказами командира військової частини В1688 від 19 квітня 2016 року №97 та від 24 квітня 2016 року №92 ОСОБА_1 було наказано провести службові розслідування: у строк до 29 квітня 2016 року - за фактом отримання травми військовослужбовцем військової частини А1262, солдатом військової служби ОСОБА_3 ; у строк до 30 квітня 2016 року - за фактом надмірної витрати моторного мастила МТ-16-п танками №641 УО2ЕТ07075, №644 ЦО2ЕТ19144.
11. 05 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини В1688 з рапортом, в якому просив звільнити його від проведення службових розслідувань згідно з наказами від 19 квітня 2016 року №97 та від 24 квітня 2016 року №92, приєднавши до нього свідоцтво про хворобу від 10 березня 2016 року №299.
12. Наказом командира військової частини В1688 від 25 травня 2016 року №743 проведення службових розслідувань доручено іншій особі.
13. Наказом командира військової частини В1688 від 02 вересня 2016 року №1146 ОСОБА_1 не встановлено надбавки у розмірі 15%, яка передбачена за роботу з матеріальними носіями секретної інформації, у серпні 2016 року.
14. Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для такого рішення слугував висновок відповідача про те, що в серпні 2016 року ОСОБА_1 з матеріальними носіями секретної інформації не працював.
15. На підставі наказу командира військової частини В1688 від 25 серпня 2016 року №212 за фактом відсутності на службі ОСОБА_1 було проведено службове розслідування, результати якого оформлені актом від 06 вересня 2016 року. За висновками службового розслідування ОСОБА_2, самовільно залишивши 23 серпня 2016 року військову частину В1688, учинив дисциплінарний проступок, що полягав у порушенні статей 11 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
16. Керуючись висновками службового розслідування, наказом командира військової частини В1688 від 07 вересня 2016 року №1159 за відсутність на службі без поважних причин ОСОБА_1 оголошено попередження про неповну службову відповідність.
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини В1688 з рапортом про те, що 23 серпня 2016 року буде перебувати в Чернігівському зональному відділі Військової служби правопорядку м. Чернігова.
18. Судами попередніх інстанцій також установлено, що 23 серпня 2016 року ОСОБА_1 на підставі перепустки від 23 серпня 2016 року №36 перебував у приміщенні Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку, де подав скаргу на протиправні дії посадових осіб військової частини В1688.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
19. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
19.1. визнано протиправними та скасовані накази командира військової частини В1688 від 02 липня 2016 року №897, від 20 липня 2016 року № 958, від 07 вересня 2016 року № 1159;
19.2. визнано протиправними та скасовані накази командира військової частини В1688 від 01 липня 2016 року № 894 та від 02 вересня 2016 №1146 у частині, що стосуються ОСОБА_1 .
19.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
20. Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що службові розслідування, оформлені актами від 02 липня 2016 року, 06 вересня 2016 року, висновки яких стали підставою для прийняття наказів від 02 липня 2016 року №897 та від 07 вересня 2016 року №1159 про накладення дисциплінарних стягнень, були проведені з грубими порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема, без повідомлення позивача про факт проведення стосовно нього службового розслідування, відібрання у нього пояснень і проведення бесіди.
21. Суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що матеріалами справи спростовуються встановлені в службових розслідуваннях, оформлених актами від 02 липня 2016 року, 06 вересня 2016 року, обставини відсутності без поважних причини на службі ОСОБА_1 25 травня 2016 року та 23 серпня 2016 року.
22. Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що 25 травня 2016 року позивач перебував на прийомі в лікаря, що підтверджується відповідним направленням, а також витягом з медичної книжки. Водночас 23 серпня 2016 року позивач був у Чернігівському зональному відділі Військової служби правопорядку, про що подав рапорт від 22 серпня 2016 року, погоджений безпосереднім командиром.
23. У частині, яка стосується наказу від 01 липня 2016 року №864 про позбавлення позивача премії з 13 червня 2016 року по 30 червня 2016 року, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскаржуваний наказ був прийнятий на підставі наказу від 03 червня 2016 року №122, який був визнаний незаконним і скасований постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року в справі №825/1655/16.
24. У частині, яка стосується наказу від 02 вересня 2016 року №1146, яким позивача позбавлено надбавки за роботу з матеріальними носіями секретної інформації, суди попередніх інстанцій зазначили, що підставою для припинення виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень є, зокрема, скасування допуску до державної таємниці, доказів чого відповідачем не надано.
25. У частині, яка стосується наказу від 20 липня 2016 року №958, яким позивачеві оголошено сувору догану за неналежне виконання наказів командира військової частини В1688 про проведення службових розслідувань, суди попередніх інстанцій зазначили, що проведення службових розслідувань не відноситься до службових обов`язків позивача. Суди також зауважили, що рапортом від 05 травня 2016 року позивач повідомив командира військової частини В1688 про те, що він не може проводити службові розслідування за станом здоров`я.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
26. Не погоджуючися з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції із скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та вимог процесуального права, просить скасувати їхні рішення й прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
27. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли до необґрунтованих висновків щодо порушення командуванням військової частини В1688 порядку проведення службових розслідувань. Відповідач наполягає на тому, що він забезпечив можливість надати власні пояснення по суті обставин, що були підставою для проведення службових розслідувань. Проте вказану пропозицію позивач проігнорував, що підтверджується актами і довідками, складеними в присутності свідків.
28. Відповідач також не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач на службі 25 травня 2016 року був відсутній з поважних причин. Відповідач зазначає, що військовослужбовець уважається таким, що відсутній на службі з поважних причин у зв`язку з хворобою лише за умови подання рапорту безпосередньому начальнику з додаванням відповідних медичних документів та звільнення його від виконання службових обов`язків наказом командира військової частини.
29. Таким чином, на думку відповідача, направлення на медичний огляд та/або витяг з медичної книжки не дає підстав для висновку про поважність причин відсутності військовослужбовця на службі.
30. Щодо відсутності на службі позивача 23 серпня 2016 року, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що рапорт позивача, в якому він повідомляв про те, що буде знаходитися в Чернігівському зональному відділі Військової служби правопорядку, є достатньою підставою для залишення військової частини. Відповідач звертає увагу на те, що вказаний рапорт не був погоджений ані з безпосереднім начальником позивача, ані з командиром військової частини.
31. Не погоджується відповідач і з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач був незаконно притягнутий до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказу командира військової частини №В1688 щодо організації й проведення службових розслідувань.
32. Як зазначає відповідач, рапорт від 05 травня 2016 року, яким позивач повідомив командування військової частини №В1688 про неможливість виконання наказу щодо проведення службових розслідувань був поданий після спливу строків для його проведення, а на його обґрунтування позивач послався на медичну довідку, яка не дає підстав уважати, що в період з 19 по 30 квітня 2016 року він перебував на лікарняному, або що стан його здоров`я не дозволяв йому в цей час виконувати окремі обов`язки військової служби.
33. Відповідач також уважає неправильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що єдиною підставою для припинення виплати надбавки у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, є скасування допуску до державної таємниці.
34. Посилаючись на положення Інструкції про порядок та розміри виплати надбавки військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 березня 1995 року №50, відповідач зазначає, що сама лише наявність у військовослужбовця доступу до державної таємниці є недостатньою для виплати відповідної надбавки. На думку відповідача, обов`язковою умовою її виплати є безпосереднє виконання обов`язків військової служби, що полягають в розробленні, виготовленні, обліку, зберіганні та використанні документів та інших матеріальних носіїв державної таємниці.
35. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
36. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
37. 05 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
38. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Білоуса О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
39. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 05 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
40. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
41. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
42. 3а правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
43. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
44. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
45. Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
46. Преамбулою Дисциплінарного статуту визначено, що цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
47. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, установлених військовими статутами та іншим законодавством України.
48. Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
49. Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
50. Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
51. Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту в разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
52. Згідно з частиною першою статі 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
53. Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення визначено в Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року №82, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 2004 року за № 385/8984 (далі - Інструкція №82).
54. Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №82 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.
55. Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі. У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі.
56. Підпунктом 1.6 Інструкції № 82 встановлено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць.
57. Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №82 посадові особи Збройних Сил України зобов`язані надавати правдиві письмові пояснення по суті предмета розслідування та поставлених їм питань, пред`являти відповідні документи чи матеріали.
58. Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.
59. Підпунктом 2.3 інструкції №82 передбачено, що у разі відмови надати пояснення військовослужбовцем, стосовно якого проводиться службове розслідування, посадовою особою, що його проводить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.
60. Підпунктом 4.1 Інструкції №82 встановлено, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов`язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.