ПОСТАНОВА
Іменем України
26 листопада 2019 року
м. Київ
справа №461/6414/17
провадження №К/9901/10617/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Креді Агріколь банк"
на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2018 (суддя Радченко В.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 (головуючий суддя Іщук Л.П., судді Кухтей Р.В., Обрізко І.М.)
у справі №461/6414/17
за позовом Акціонерного товариства "Креді Агріколь банк"
до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
третя особа -Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління",
про визнання незаконним та скасування наказу, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь банк" звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовною заявою до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за участі третьої особи Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", в якій просило суд визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 08.12.2015 №59Д.
2. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний наказ не відповідає вимогам чинного законодавства, а також тим, що таблиця з курсами валют не може вважатися рекламою.
3. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2018 у справі №461/6414/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №461/6414/17 рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2018 залишено без змін.
5. Акціонерне товариство "Креді Агріколь банк" з вищевказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №461/6414/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
6. Ухвалою Верховного Суду колегією суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т.О., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П. від 23.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду головуючого судді Анцупової Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
7. До Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін, а також від третьої особи надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" також просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що 08.12.2015 директором Департаменту економічної політики Львівської міської ради Кулинич І. видано наказ №59Д про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами, згідно з яким Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" в строк до 31.12.2015 мало демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами розміщені за адресами, в тому числі за адресою: м.Львів, вул. Пекарська, 23 просто неба 0,6 х1,2 (М-1). У наказі зазначено, що Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" є власником конструкції.
9. З метою мирного врегулювання спору, Комунальне підприємство "Адміністративно - технічне управління" скерувало банку попередження від 11.12.2015 №2410-08-7665, в якому повідомляло позивача про те, що згідно з Наказом від 08.12.2015 №59Д Департаменту економічної політики Львівської міської ради "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" та невиконанням вимог №23/р-14-2 921 від 23.11.2015 р. за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 23 просто неба 0,6 х1,2 (М-1), підлягає демонтажу у зв`язку з незаконним встановленням, без отримання дозволу на розміщення реклами, що порушило вимоги ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу".
10. Банку пропонувалося добровільно демонтувати самовільно встановлену конструкцію до 18.12.2015, про що повідомити Комунальне підприємство "Адміністративно - технічне управління" листом з долученням світлин місця демонтажу. У протилежному випадку, як зазначено, демонтаж рекламної конструкції буде здійснений Комунальним підприємством "Адміністративно - технічне управління" з 18.12.2015 у будь - який робочий день. При цьому на Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" буде покладено обов`язок компенсації витрат по демонтажу, перевезенню та зберіганню конструкції.
11. Вказане попередження було скеровано банку 14.12.2015.
12. Позивач вважає, що демонтована таблиця з курсами валют не є рекламою, тому, на його думку, наказ Департаменту економічної політики Львівської міської ради №59Д про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами є незаконним, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що конструкція з курсами валют, розміщена на сходах приміщення банку, рекламує банківські послуги, відтак, її розміщення потребує дозвільних документів. Оскільки позивачем було встановлено таблицю з інформацією про курси валют без дотримання вимог ст. 16 Закону України "Про рекламу", відповідачем правомірно винесено наказ про демонтаж такої.
14. Суд першої інстанцій у рішенні вказав, що обов`язок банку здійснювати розміщення інформації про обмін валют саме в пункті обміну валюти, касі банку, а не на спеціальній конструкції з курсами обміну валют, розміщеній біля відділення банку. Розміщення комерційних курсів обміну валют на демонтованій конструкції є саме рекламою, а не вивіскою чи табличкою. Адже, позивач здійснював інформування за допомогою демонтованої виносної спеціальної конструкції з курсами обміну валют банку, не лише про один з видів діяльності банку, тобто про обмін валют, але й про комерційні курси валют, які пропонуються до обміну в конкретному банку як установі, яка має на меті отримання прибутку від вказаних операцій. Така інформація покликана створити інтерес у невизначеного кола споживачів та скористатися пропозицією валютно - обмінних операцій саме в цьому конкретному банку за запропонованим курсом. Отже, курс валют є інформацією, яка має ознаки конкурентності та цінового діапазону пропонованого товару і вказує на переваги одного суб`єкта господарювання перед іншими, а тому відповідає ознакам реклами.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
15. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що відповідач, приймаючи Наказ, перейняв на себе функції органу державної влади, що здійснює контроль за дотриманням рекламного законодавства та вирішив, що таблиця з курсами валют є конструкцією зовнішньої реклами. Позивач посилається на те, що спеціальним законодавством передбачено спеціальну процедуру притягнення винних, в порушенні рекламного законодавства, осіб до відповідальності і вказана процедура відрізняється від порядку, що був застосованим відповідачем у справі.
16. У відзиві вказано про порушення позивачем права звернення до суду з адміністративним позовом, про те, що виконавчим органам місцевих рад було делеговано повноваження щодо встановлення порядку розміщення реклами та контролю за дотриманням Закону України "Про рекламу". Також відповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірна конструкція є рекламою.
17. Третя особа в поясненнях на касаційну скаргу посилається на те, що наказ відповідача був правомірним, спірна конструкція була рекламою, тому підлягала демонтажу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у ч. 2 ст. 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.