ПОСТАНОВА
Іменем України
25 листопада 2019 року
Київ
справа №822/1217/16
адміністративне провадження №К/9901/11448/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 822/1217/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, третя особа: Львівський державний університет безпеки життєдіяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: Білої Л.М., (головуючий), Граб Л.С., Гонтарука В.М.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (надалі також ДСНС України, перший відповідач), Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (надалі також ГУ ДСНС у Хмельницькій області, другий відповідач), третя особа: Львівський державний університет безпеки життєдіяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому (з урахуванням уточнень) просив:
1.1. визнати протиправними дії ДСНС України щодо невиплати йому грошового забезпечення у період з 24 грудня 2015 року по 04 травня 2016 року, допомоги на оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік;
1.2. зобов`язати ДСНС України виплатити йому грошове забезпечення у період з 24 грудня 2015 року по 04 травня 2016 року;
1.3. зобов`язати ДСНС України нарахувати та виплатити йому допомогу на оздоровлення за 2016 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;
1.4. стягнути з ДСНС України на його користь 50000 грн. моральної шкоди;
1.5. допустити рішення суду в частині стягнення з ДСНС України на його користь грошового забезпечення за один місяць до негайного виконання.
2. В обґрунтування позову позивач, з урахуванням положень статті 129 Кодексу цивільного захисту України та вимог Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (надалі також Положення № 593), посилається на неправомірність дій ДСНС України щодо невиплати йому грошового забезпечення у період з 24 грудня 2015 по 04 травня 2016, допомоги на оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом ДСНС України від 29 березня 2013 року №130 ОСОБА_1 призначено начальником ГУ ДСНС України у Хмельницькій області.
5. Наказом ДСНС України від 28 квітня 2015 року №233 здійснено організаційно-штатні заходи в ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, а саме: вилучено посаду начальника Головного управління, що підлягає комплектуванню атестованою особою із спеціальним званням "генерал-майор служби цивільного захисту" та включено посаду начальника Головного управління, що заміщується цивільною особою (працівником).
6. На підставі вказаного наказу 24 червня 2015 року ДСНС України прийнято наказ №327, яким було звільнено позивача із займаної посади начальника ГУ ДСНС України у Хмельницькій області та зараховано у розпорядження Голови ДСНС України до двох місяців відповідно до пунктів 58, 79, 80 Положення № 593.
7. Наказом ДСНС України від 10 грудня 2015 року №746 позивачу надано щорічну відпустку за 2015 рік на 49 календарних днів з 10 грудня 2015 року по 27 січня 2016 року з виплатою допомоги на оздоровлення за 2015 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
8. У зв`язку з вирішенням питання подальшого проходження служби позивачем, наказом ДСНС України від 27 січня 2016 року №40 позивачу продовжено строк перебування у розпорядженні до двох місяців.
9. Наказом ДСНС України від 28 січня 2016 року № 41 покладено на ОСОБА_1, який перебував у розпорядженні, тимчасове виконання обов`язків за посадою помічника ректора Львівського держаного університету безпеки життєдіяльності.
10. Наказом ДСНС України від 29 січня 2016 року № 49 на підставі рапорту позивача, відповідно до Положення №593 та Постанови Кабінету Міністрів України №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" ОСОБА_1, на якого покладено тимчасове виконання обов`язків за посадою помічника ректора Львівського держаного університету безпеки життєдіяльності, надано щорічну основну відпустку за 2016 рік на 48 календарних днів з 29 січня по 16 березня 2016 року з виплатою допомоги на оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
11. У зв`язку з перебуванням позивача на лікарняному під час щорічної відпустки, наказом ДСНС України від 11 квітня 2016 року №202 позивачу продовжено основну щорічну відпустку за 2016 терміном на 20 календарних днів з 11 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року.
12. Оскільки ОСОБА_1 не прибув до Львівського держаного університету безпеки життєдіяльності, наказом ДСНС України від 28 квітня 2016 року №212 скасовано наказ ДСНС України від 28 січня 2016 року №41 як нереалізований.
13. Наказом ДСНС України від 29 квітня 2016 року № 219 позивача звільнено зі служби цивільного захисту з 04 травня 2016 року на підставі його рапорту.
14. При здійсненні розрахунків з позивачем, ДСНС України виплатила йому грошове забезпечення лише в період з 24 червня 2015 року по 24 грудня 2015 року, мотивуючи свої дії закінченням шестимісячного строку перебування позивача у розпорядженні.
15. ДСНС України при наданні щорічної відпустки за 2016 рік не виплатила позивачу допомоги на оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
16. ОСОБА_1, вважаючи дії ДСНС України щодо невиплати грошового забезпечення за період з 24 грудня 2015 року по 04 травня 2016 року, допомоги на оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік протиправними, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів..
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
17. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
17.1. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами доведена правомірність дій щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 24 грудня 2015 року по 04 травня 2016 року, допомоги на оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, другий відповідач (ГУ ДСНС України у Хмельницькій області) та Львівський держаний університет безпеки життєдіяльності вживало всіх можливих заходів щодо нарахування й виплати позивачу належного йому грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань відповідно до нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту, однак, ОСОБА_1 не вживав заходів, спрямованих на отримання належному йому грошового забезпечення.
18.Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково.
18.1. Визнано протиправними дії ДСНС України щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 24 грудня 2015 року по 04 травня 2016 року, допомоги на оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік.
18.2. Зобов`язано ДСНС України нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у період з 24 грудня 2015 року по 04 травня 2016 року, допомогу на оздоровлення за 2016 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.
18.3.В решті позовних вимог відмовлено.
18.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 продовжував виконувати свої посадові обов`язки до часу звільнення зі служби цивільного захисту (до 04 травня 2016 року), він має право на виплату грошового забезпечення за весь час перебування у розпорядження та за основною посадою.
18.5. Також, апеляційний суд зазначив, що позивач має право на виплату допомоги на оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік за посадою, з якої його зараховано у розпорядження з огляду на вимоги пункту 3 Розділу IX Інструкції №475.
18.6. Крім цього, Судом апеляційної інстанції, з урахуванням статті 23 Цивільного кодексу України, вказано на те, що оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання йому моральної шкоди, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. Перший відповідач (ДСНС України) подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить судове рішення скасувати та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року.
20. В касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке, на думку скаржника, ухвалене при правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права, є законним та обґрунтованим, оскільки усі належні нарахування та виплати ОСОБА_1 були здійснено правомірно, відсутні правові підстави для задоволення його позовних вимог.
21. У відзиву на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд апеляційної інстанції обгрунтованно задовольнив частково позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року.
22. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Кобилянський М.Г. ухвалою від 11 січня 2017 року відкрив касаційне провадження за названою касаційною скаргою.
23.Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2017 року, на виконання розпорядження керівника апарату Вищого адміністративного суду України, дану касаційну скаргу передано судді-доповідачу Штульман І.В.
24. 30 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України.
25. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2019 року адміністративна справа №822/1217/16 передана на розгляд суддів: Губська О.А. (суддя-доповідач), Білак М.В., Калашнікова О.В. та ухвалою від 04 червня 2019 року касаційна скарга прийнята до провадження.
V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
26. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Статтею 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
29. За правилами статті 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30. Частиною 2 статті 129 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що особам рядового і начальницького складу цивільного захисту надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового і матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
31. Відповідно до пункту 83 Положення № 593 загальний строк перебування особи рядового і начальницького складу в розпорядженні керівника (начальника) відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту не може бути більшим, ніж шість місяців з урахуванням часу перебування на стаціонарному лікуванні (обстеженні, медичному огляді) та у відпустці.
32. Приписами пункту 84 цього Положення передбачено, що у разі, коли після закінчення строку перебування особи рядового і начальницького складу у розпорядженні керівника (начальника) відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту не вирішено питання подальшого проходження нею служби, така особа звільняється із служби цивільного захисту.