ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №826/6877/18
адміністративне провадження №К/9901/24728/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є.А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог (судді - Епель О.В., Костюк Л.О., Літвіна Н.М.) у справі № 826/6877/18 за позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,
УСТАНОВИЛА:
Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ГУ ДФС), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування вимоги ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 29 січня 2018 року № Ю 13251-17 та рішення ДФС від 23 березня 2018 року № 10473/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги.
Позовні вимоги Товариство обґрунтовало тим, що воно перебувало у процедурі банкрутства з 14 травня 2004 року та ухвалою господарського суду введено мораторій на задоволення вимог майнових кредиторів за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю громадян, авторської винагороди. На думку позивача, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань (у тому числі щодо сплати податків і зборів) безвідносно до часу їх виникнення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19 січня 2013 року, не містить абсолютної заборони щодо застосування санкцій та обмежується забороною на вимоги, на які поширюється мораторій, що зупинення виконання вимог та припинення заходів, спрямованих на їх виконання, здійснюється лише в тому випадку, коли термін їх виконання настав до дня введення мораторію.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, яку оскаржуваною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2019 року скасовано, адміністративний позов Товариства до ГУ ДФС, ДФС про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 29 січня 2018 року № Ю 13251-17 в частині визначення штрафу в сумі 109 553,73 грн та пені в сумі 51 488,95 грн. В задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що згідно з абзацом 4 частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, яка, на думку суду підлягала застосуванню, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).
На думку суду апеляційної інстанції, положення вказаної статті встановлюють заборону нарахування санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) незалежно від дати їх виникнення: до введення мораторію чи після порушення провадження у справі про банкрутство, отже, в період дії мораторію нарахування штрафів та пені за порушення строків сплати Єдиного внеску не застосовується.
9 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. ГУ ДФС вказало на неправильне тлумачення судами норми права, якою врегульовано наслідки введення мораторію у процедурі банкрутства та яка міститься у статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній після 19 січня 2013 року, яка, на думку відповідача, підлягала застосуванню до спірних правовідносин, та у статті 12 вказаного закону у редакції, чинній до 19 січня 2013 року.
Товариством подано відзив на касаційну скаргу, обґрунтований аргументами, викладеними в оскаржуваній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду, в якому позивач просив суд оскаржувану постанову суду залишити без змін.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.