ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 914/343/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 (головуючий суддя Якімець Г.Г., судді Бойко С.М., Матущак О.І.) про закриття апеляційного провадження у справі № 914/343/19 Господарського суду Львівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Сервіс"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
за участю Львівської митниці Державної фіскальної служби
про визнання договору оренди продовженим,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.06.2019 у справі №914/343/19 позов задоволено, визнано продовженим на строк з 31.12.2018 по 30.12.2023 на тих самих умовах договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Сервіс" (орендар), в редакції договору від 30.12.2008, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я. за реєстровим номером 6447, із наступними змінами, що вносились 27.06.2014 та 27.11.2015. Замінено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області правонаступником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
1.1. Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції установив, що позивач у строк, визначений частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не був належним чином повідомлений про припинення дії договору оренди від 01.10.2003.
2. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця Державної фіскальної служби (особа, яка не була учасником справи у суді першої інстанції) подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2019 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали
3. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 закрито апеляційне провадження у справі №914/343/19 за апеляційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
3.1. Мотивуючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд вказав, що предметом позову у цій справі є вимога про визнання продовженим на строк з 31.12.2018 по 30.12.2023 на тих самих умовах договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Сервіс" (орендар), в редакції договору від 30.12.2008.
Договір, який позивач просив визнати продовженим, укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Сервіс" (орендар). Львівська митниця ДФС не є стороною вказаного договору. При цьому, вирішуючи спір про визнання продовженим такого договору, суд першої інстанції не вирішував питання про будь-які права чи обов`язки Львівської митниці ДФС. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.06.2019 у справі №914/343/19 не позбавлено Львівську митницю ДФС права оперативного управління спірним майном, не змінено статусу скаржника щодо такого майна.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вказав, що Львівська митниця ДФС не навела обставин та не довела належними та допустимими доказами вирішення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні про визнання продовженим договору оренди, будь-яких питань щодо її прав, інтересів та (або) обов`язків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, Львівська митниця Державної фіскальної служби подала касаційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи Львівської митниці Державної фіскальної служби, якою подано касаційну скаргу (узагальнено)
5. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
5.1. Скаржник зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 10.06.2019 було вирішено питання про права та інтереси Львівської митниці ДФС, як особи, в оперативному управлінні якої перебувають спірні приміщення, та митниця позбавлена можливості їх використання для виконання покладених на неї повноважень. При цьому, судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено умови договору оренди, не надано належної оцінки матеріалам справи, проігноровано положення статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що призвело до безпідставного закриття провадження за апеляційною скаргою Львівської митниці ДФС.
5.2. Суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги, не надав належної оцінки доказам у справі, адже установивши факт неодноразового повідомлення позивача у справі як зі сторони відповідача, так і зі сторони Державної фіскальної служби про неможливість продовження договору оренди державного майна, у зв`язку з необхідністю його використання Львівською митницею ДФС для власних потреб, мав би встановити, що продовживши дію договору оренди ще на 5 років, суд першої інстанції порушив право митниці на користування та розпорядження даним майном для власних потреб.
6. У відзиві на касаційну скаргу позивач наголошує, що суд жодним чином не припинив, не позбавив Львівську митницю ДФС права оперативного управління майном; не встановив жодних обов`язків та не позбавив будь - яких прав. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2019, яке оскаржувалось Львівською митницею ДФС у апеляційному порядку, стосується винятково продовження на новий термін уже укладеного договору оренди нерухомого майна між орендодавцем та орендарем. При цьому, Львівська митниця ДФС не є стороною даного договору, а лише балансоутримувачем орендованого майна. Враховуючи ту обставину, що оскаржуваним рішенням не вирішено питання про права, обов`язки чи інтереси апелянта, суд апеляційної інстанції правильно закрив апеляційне провадження.
7. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що, в силу приписів ст. 295 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів скаржника і висновку суду апеляційної інстанції
8. За змістом частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
9. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).
10. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункт 3 пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
11. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
12. Згідно із частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
13. Отже, у розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Тобто, судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї з сторін спору.
14. У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.