ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 914/2436/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Вронської Г.О., Мамалуя О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.
за участю представників:
Позивача: нез`явився
Відповідача: Урбанська Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019
(головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 02.05.2019
(суддя Юркевич М.В.)
у справі №914/2436/18
за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області
до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"
про стягнення 3 185 631,78 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Державна екологічна інспекція у Львівській області (далі - Інспекція) звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (далі - КП "Львівводоканал") про стягнення 3 185 631,78 грн збитків завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
2. Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної позивачем перевірки встановлено, що у період з 01.01.2018 по 05.03.2018 - з підземних водозаборів "Глинна Наварія" та "Бібрка", а в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 - з підземного водозабору "Малечковичі" відповідачем, в порушення ст.ст. 21, 19 Кодексу України про надра, здійснювався забір підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, чим завдано державі збитки в розмірі 3 185 631,78 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019, позов задоволено частково, стягнуто з КП "Львівводоканал" на користь Інспекції 870 819,57 грн збитків, а в частині стягнення 2 134 812,10 грн збитків - відмовлено.
4. Частково задовольняючи позов, суди вказували на те, що по водозаборах підземних вод "Бібрка" та "Глинна Наварія" в діях відповідача відсутня вина у бездозвільному користуванні надрами, а тому, безпідставним є нарахування позивачем збитків, по вказаним підземним водозаборам, отже, в частині позову про стягненням 2 062 641,70 грн збитків слід відмовити.
5. В той же час, по водозабору "Малечковичі", у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, судами встановлено бездозвільне користування відповідачем надрами, саме з вини відповідача, що є підставою настання господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, отже, позов в частині стягнення з відповідача 870 819,57 грн збитків, по вказаному підземному водозабору, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. КП "Львівводоканал" не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
7. У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судами ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 224 ГК України, ст.ст. 1, 16 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України.
8. Скаржник вказує на те, що: судами попередніх інстанцій, не надано належної правової оцінки обставинам справи щодо вчинення відповідачем усіх необхідних дій для отримання відповідних дозволів; судами належним чином не обґрунтовано, в чому саме полягають збитки, завдані державі, водночас, суди не врахували, що у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди; крім того, суди не звернули уваги на те, що при розрахунку збитків позивачем застосовано невірну рентну плату, отже, рішення судів у справі прийняті на підставі неналежних та недопустимих доказів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Відзив до суду касаційної інстанції від відповідача не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10. Судами встановлено, що відповідач для отримання спеціальних дозволів на користування родовищами, надіслав до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) заяви: для родовищ "Наварія" та "Бобриківське" ("Бібрка") - 10.06.2016, для родовища "Малечковичі" - 28.04.2016.
11. Вказані документи були повернені відповідачу на доопрацювання 30.09.2016, після доопрацювання, 01.12.2016 вказані документи були повторно направлені до Держгеонадра.
12. Відповідно до наказу Держгеонадра від 01.08.2017 за №346, було прийнято рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами для родовища "Малечковичі". Дозвіл по родовищу "Малечковичі" відповідачем отримано 04.10.2017.
13. Відповідно до наказу Держгеонадра від 15.11.2017 №509 було прийнято рішення про надання ЛМКП "Львівводоканал" спеціальних дозволів на користування надрами з метою видобування питних підземних вод по водозаборах "Бібрка" та "Глинна Наварія".
14. Судами встановлено, що листом від 27.12.2017 за №Вд9053, відповідач повідомив Держгеонадра про проведені Українським державним геологорозвідувальним інститутом (далі - Інститут) розрахунки збору за надання дозволу для родовищ "Бібрка" та "Глинна Наварія", разом з розрахунками направлено по два примірники Угод про умови користування надрами.
15. У відповідь на лист відповідача, Держгеонадра повідомило про розрахункові рахунки, для сплатити збору за надання дозволів. Суми такого збору за два родовища становили 959 300,00 грн та 1 031 900,00 грн, вказані рахунки були сплачені відповідачем в повному обсязі 16.01.2018.
16. Отже, судами встановлено, що по водозаборах "Глинна Наварія" та "Бібрка" відповідач отримав дозвіл на користування надрами 06.03.2018, а по водозабору "Малечковичі" - 04.10.2017.
17. Отже, фактично бездозвільне користування по родовищу "Малечковичі" тривало з 01.01.2016 по 31.12.2016.
18. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 12.11.2018 по 23.11.2018 Інспекцією було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП "Львівводоканал".
19. За наслідками проведеної перевірки складено акт №725/04/981, в якому встановлені наступні порушення:
- 1) ЛМКП "Львівводоканал" у період з 01.01.2018 по 05.03.2018 з власного підземного водозабору "Глинна Наварія", розташованого на території Пустомитівського району Львівської області з свердловин №1,1а, 2а, 4, 5а, 6, 6а, 7, 7а, 8 здійснювало забір підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням чинного законодавства, а саме ст. 19 Кодексу України про надра. Об`єм забраної води становить 871 759 м. куб. (на підставі довідки ЛМКП "Львівводоканал" від 21.11.2018);
- 2) ЛМКП "Львівводоканал" у період з 01.01.2018 по 05.03.2018 з власного підземного водозабору "Бібрка", розташованого на території Пустомитівського району Львівської області з свердловин №1, 1а, 2а, 3, 3а, 4, 4а, 6, 6а, 7, 7а, 8, 8а здійснювало забір підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням чинного законодавства, а саме ст. 19 Кодексу України про надра. Об`єм забраної води становить 757 693 м. куб. (на підставі довідки ЛМКП "Львівводоканал" від 21.11.2018);
3) ЛМКП "Львівводоканал" у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 з власного підземного водозабору "Малечковичі", розташованого на території Пустомитівського району Львівської області з свердловин №1а - 11483 здійснило забір підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням чинного законодавства, а саме ст. 19 Кодексу України про надра. Об`єм забраної води становить 887 143 м. куб. (на підставі довідки ЛМКП "Львівводоканал" від 21.11.2018).
20. Зважаючи на наведене, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 20.07.2009 за №389 (далі - Методика) за бездозвільне користування вказаними водозаборами відповідачу нараховано позивачем збитки за водозабором "Глинна Наварія" за період 01.01.2018 по 05.03.2018 - 1 103 516,13 грн, за водозабором "Бібрка" за період 01.01.2018 по 05.03.2018 - 959 125,68 грн, за водозабором "Малечковичі" за період 01.01.2016 по 01.12.2016 - 1 122 989,97 грн.
Позиція Верховного Суду
21. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права з дотриманням процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
22. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
23. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
24. Пунктом 8 ст. 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
25. Частиною 3 зазначеної статті унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
26. За приписами ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
27. Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
28. Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
29. Слід зауважити, що стаття 1166 ЦК України, встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).
30. Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
31. Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.
в) Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) Остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
32. Тобто, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.
33. Суб`єктом відшкодування шкоди є особа, яка її завдала, в даному випадку КП "Львівводоканал".
34. Частина 2 ст. 1166 ЦК України, встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).
35. Приписами частини 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
36. Разом з цим, відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
37. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в редакції чинній на момент проведення перевірки), використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.