ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1302/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" - ОСОБА_1 на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 про закриття апеляційного провадження у справі
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський клуб ТЦФ" про стягнення 750 920,68 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У червні 2018 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту; далі - ДП "Адміністрація морських портів України") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯХТ КЛУБ "ОДЕСА" (далі - ТОВ "ЯХТ КЛУБ "ОДЕСА") про стягнення 750 970,20 грн з яких: 679 724,71 грн основна заборгованість; 63 927,95 грн пеня та 7 268,02 грн - 3 % річних.
1.2. В обґрунтування своїх вимог ДП "Адміністрація морських портів України" посилалося на порушення ТОВ "ЯХТ КЛУБ "ОДЕСА" зобов`язань за укладеним між ними договором оренди рухомого майна від 01.09.2005 № КД-7786 (далі - договір № КД-7786) в частині сплати орендної плати за період із вересня 2017 року по квітень 2018 року.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1.Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.07.2019 (суддя Волков Р. В.) позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ "Морський клуб ТЦФ" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 679 724,71 грн заборгованості; 63 927,95 грн пені та 7 268,02 грн - 3 % річних.
Рішення обґрунтоване порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині сплати орендної плати.
2.2. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції учасник ТОВ "Морський клуб ТЦФ" - ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
2.3. Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 (колегія суддів: Мишкіна М. А.. Бєляновський В. В., Богатир К. В.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2019 у справі № 916/1302/18.
2.4. Ухвалу обґрунтовано тим, що під час вирішення спору у даній справі судом першої інстанції встановлювався факт дотримання відповідачем умов договору оренди та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості, стороною якого не є ОСОБА_1 . Суд зазначив, що договір не спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ОСОБА_1 . Тобто, питання про права та обов`язки скаржника судом першої інстанції при ухваленні рішення у цій справі не вирішувалися.
Та обставина, що ОСОБА_1 може бути позбавлений можливості отримувати дивіденди, тощо, від господарської діяльності Товариства після стягнення з останнього заборгованості, випливає з господарської діяльності Товариства як суб`єкта господарювання. З рішення суду, що оскаржується, не виникають будь-які права чи обов`язки скаржника як суб`єкта в корпоративних відносинах та носія корпоративних прав, відповідні питання в судовому акті не вирішувалися, а будь-які припущення та потенційні загрози впливу виконання рішення про стягнення з Товариства заборгованості на майнові інтереси скаржника як учасника ТОВ "Морський клуб ТЦФ", не можуть братися до уваги, оскільки не відносять скаржника до кола осіб, яким частиною 1 статті 254 ГПК України надано право апеляційного оскарження.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції на підставі положень пункту 3 частин 1, 2 статті 264 ГПК України закрив апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
3. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів частини 1 статті 254, пункту 3 частин 1, 2 статті 264 ГПК України, а також на наявність виключної правової проблеми щодо неоднакового застосування норм права у питаннях прийняття позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до спільного розгляду з первісним позовом, ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Скасувати оскаржувану ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і рішення суду першої інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
4.1. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" зазначає про те, що даний спір не впливає на права та обов`язки учасника ТОВ "Морський клуб ТЦФ" - ОСОБА_1, в зв`язку з чим посилаючись на пункт 3 частини 1 статті 296 ГПК України просить закрити касаційне провадження.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Морський клуб ТЦФ" погоджується із доводами, наведеними скаржником у касаційній скарзі, та з тих самих підстав, що і скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
5.1. Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
5.2. За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявні обставини, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
5.3. Наведені скаржником і відповідачем підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду стосуються наявності, на їх думку, виключної правової проблеми щодо неоднакового застосування норм права у питаннях прийняття позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до спільного розгляду з первісним позовом, разом із тим предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, варто зазначити, що питання прийняття позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до спільного розгляду з первісним позовом, було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 916/2345/17 постанова від 13.03.2019 та у справі № 904/9129/17 постанова від 19.06.2018, де Суд зазначив, що у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
З огляду на викладене, скаржник безпідставно посилається на зазначені постанови Великої Палати Верховного Суду, а також на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/1743/18, як на підтвердження доводів касаційної скарги.
5.4. Водночас колегія суддів зазначає про помилковість доводів ДП "Адміністрація морських портів України" щодо наявності правових підстав для закриття касаційного провадження у відповідності з приписами пункту 3 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки як уже зазначалося вище предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі. Тобто в даному випадку суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції положень частини 1 статті 254 та пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, тоді як пунктом 3 частини 1 статті 296 ГПК України врегульовано питання закриття касаційного провадження в разі звернення з касаційною скаргою незалученої до участі у справі особою і встановлення після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою такої особи, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи не вирішувалося.
5.5. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.6. Враховуючи зазначену норму процесуального права, колегія суддів наголошує, що судом касаційної інстанції здійснюється перегляд оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції в частині правильності застосування вимог пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України щодо наявності правових підстав для закриття апеляційного провадження.
5.7. Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.