Постанова
Іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 235/8504/15-к
провадження № 51-2078км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Дехтярук О.К.,
захисника Конюшенко І.Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Конюшенко І.Д. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2018 року й ухвалу Донецького апеляційного суду від 26 березня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050410001248, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Білозерське Донецької області, проживає та зареєстрований у АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 296 КК України, ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за: ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців; ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років і 6 місяців.
Цим же вироком засудженого ОСОБА_2 та ОСОБА_3, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 червня 2014 року приблизно о 17:50, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в парку культури та відпочинку " Динасового заводу", розташованому на АДРЕСА_2 . Проходячи повз раніше незнайомих йому ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в цей час стояли та розмовляли, ОСОБА_1, почав безпричинно втручатися в розмову ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на що ОСОБА_4, попросив ОСОБА_1 не втручатися в їх розмову. В відповідь на прохання ОСОБА_4, ОСОБА_1 безпричинно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, діючи з прямим умислом направленим на заподіяння ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, умисно з силою завдав останньому не менш 2 бокових ударів руками в область життєво важливого органу - голови, спричинив таким чином ОСОБА_4 тілесні пошкодження від яких останній втратив свідомість та впав з прискоренням на асфальт, вдарившись головою об асфальтове покриття. Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на завдання ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, із хуліганських спонукань ОСОБА_1 умисно завдав ОСОБА_4, який знаходився на землі в безпорадному стані, ще не менше трьох ударів ногою в область життєво важливого органу - голови.
В результаті злочинних дій ОСОБА_1 . ОСОБА_4 заподіяно закриту черепно-мозкову травму, перелом правої скроневої кістки з переходом на потиличний шов з його травматичною розбіжністю, з переходом лінії перелому з луски правої скроневої кістки на піраміду правої скроневої кістки, забій речовини головного мозку, гострий посттравматичний геморагічний перфоративний отит, які за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Далі, ОСОБА_1 з метою продовження хуліганських дій групою осіб, зателефонував по своєму мобільному телефону своєму неповнолітньому синові ОСОБА_6, який прийшов до місця вищевказаної події зі своїм знайомим ОСОБА_2, після чого останній безпричинно діючи в групі осіб зі ОСОБА_1 із хуліганських спонукань почали штовхати ногами лежачого на асфальті ОСОБА_4, вимагаючи від нього прийти до тями та встати.
В цей час ОСОБА_5, та ОСОБА_7, що знаходилися поруч з місцем побиття ОСОБА_4, підійшли та почали вимагати припинити штовхати ОСОБА_4, на що ОСОБА_2 безпричинно, навмисно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, навмисно завдав удар кулаком в область обличчя ОСОБА_5, після чого почав висловлювати в її адресу погрози фізичною розправою в разі продовження втручання.
В той же час ОСОБА_8, який заходився поблизу скоєного вищевказаного кримінального правопорушення, підійшов до лежачого в безпорадному стані ОСОБА_4 та нахилився над ним з метою надання йому допомоги. ОСОБА_1 продовжуючи свої хуліганські дії безпричинно, навмисно, з хуліганських спонукань, завдав удар ногою в обличчя ОСОБА_8, після чого діючи в групі осіб, з хуліганських спонукань, з метою завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_8, разом з ОСОБА_2 почали підходити до ОСОБА_8, який побоюючись за своє життя та здоров`я дістав з кобури зареєстрований на нього у законному порядку травматичний пістолет і почав вимагати припинити хуліганські дії.
Незважаючи на застереження ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, проявляючи явну агресію, почали висловлювати погрози застосування до ОСОБА_8 насильства, які останній сприйняв як реальні. З метою уникнення свого побиття та побиття оточуючих, ОСОБА_8 зробив попереджувальний постріл в повітря з наявної у нього травматичної зброї, а коли незважаючи на це ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наблизилися до нього, він діючи в рамках необхідної оборони зробив постріл в ногу ОСОБА_1, спричинивши йому таким чином тілесне пошкодження лівої ноги, після чого став відходити в бік дитячого майданчику. В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з хуліганських спонукань почали переслідувати ОСОБА_8 та настигли його на дитячому майданчику, розташованому в парку культури та відпочинку.
На дитячому майданчику до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приєдналися знайомі ОСОБА_2 - неповнолітні ОСОБА_3 та інша особа, матеріали відносно якої були виділені на досудовому розслідуванні в окреме провадження, які приїхали до дитячого майданчика на моторолері.
Далі, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи в групі осіб зі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, демонструючи свою неповагу до існуючих норм моралі та поведінки в суспільстві, знаходячись в громадському місці, ігноруючи присутність відпочиваючих мешканців міста з силою потягнув на себе барсетку потерпілого ОСОБА_8 , від чого той впав на землю.
На зауваження ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших присутніх громадян щодо їх поведінки і неодноразові прохання припинити свої хуліганські дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не відреагували, та почали бити ОСОБА_8, наносячи удари руками та ногами по різним частинам тіла, ОСОБА_3 утримував потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_9, які намагались допомогти потерпілому ОСОБА_8 . З метою припинення хуліганських дій вищевказаних осіб потерпіла ОСОБА_11, почала прикривати собою свого сина ОСОБА_8, але вищевказані особи почали надавати активний супротив ОСОБА_11, та іншим громадянам, які намагалися припинити їх хуліганські дії, спричинивши при цьому ОСОБА_11 ногами фізичний біль в області спини.
ОСОБА_12 незаконними діями ОСОБА_1, ОСОБА_2, особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження заподіяно легкі тілесні ушкодження., а ОСОБА_5 та ОСОБА_10 заподіяно фізичного болю.
Після вчинення хуліганських дій, особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження та засуджений ОСОБА_3, забравши барсетку потерпілого ОСОБА_8 зі зброєю, сіли на моторолер і з місця події поїхали, дорогою пістолет і барсетку потерпілого викинули в кущі.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 березня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Стверджує про неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України та вважає, що його діяння слід кваліфікувати за ст. 128 КК України, оскільки отримане потерпілим тяжке тілесне ушкодження було отримано у зв`язку з падінням остатнього й удару об тверду поверхню. У зв`язку з неправильною кваліфікацією дій засудженого, вказує на невідповідність призначеного останньому покарання тяжкості злочину та його особі через суворість. Окрім того посилається на те, що судом належним чином не доведено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України в касаційній скарзі не оспорюються, у зв`язку з чим судові рішення в цій частині колегією суддів не перевіряються.
Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.
Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК України.