Постанова
іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 756/9614/17
провадження № 51-3597км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В.М., Вус С. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Шаповала В. В.,
потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілої Давиденко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_2 - адвоката Шаповала Владислава Володимировича на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року в кримінальному провадженні № 12015100050007099 щодо
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі-КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватою та засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 190 КК на строк 4 роки, за ч. 4 ст. 190 КК на строк 6 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено засудженій покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 925 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн-моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 406 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 грн - моральної шкоди.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 13 липня по 05 грудня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що вона, перебуваючи на посаді начальника відділення № 41 "Центру обслуговування VIP клієнтів Публічного акціонерного товариства "Актабанк", маючи умисел і корисливу мету на заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом зловживання довірою, в перших числах серпня 2014 року близько 14:00 під приводом обміну 300 000 грн на долари США сіла у салон автомобіля "Хюндай Елантра", що стояв біля посольства Республіки Кувейт ( просп. Г. Сталінграда, 10 у м. Києві), у якому перебували ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 . Після чого ОСОБА_1, не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_2, добровільно передала останній грошові кошти у сумі 300 000 грн. ОСОБА_2, не маючи наміру повернути ОСОБА_1 грошові кошти та обміняти їх на долари США, заволоділа ними і зникла з місця вчинення кримінального правопорушення, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_2, у перших числах серпня 2014 року в першій половині дня під приводом обміну валюти, діючи повторно, на не встановленому під час досудового розслідування автомобілі "Сузуки Гранд Вітара" прибула разом із ОСОБА_3, яка мала при собі 406 000 грн, за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_2, будучи переконаною в тому, що остання після обміну валюти поверне за домовленістю їй обміняні грошові кошти в сумі 27 300 дол США, добровільно передала ОСОБА_2 406 000 грн. ОСОБА_2, скориставшись довірливістю ОСОБА_3, заволоділа її грішми і зникла з місця вчинення кримінального правопорушення, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 406 000 грн.
Крім того, у не встановлені у ході досудового розслідування день та час в перших числах лютого 2015 року ОСОБА_2, подзвонила до ОСОБА_1 та повідомила, що обміняла їй грошові кошти в сумі 300 000 грн на долари США і має долари США в сумі 25 000, які будуть коштувати 625 000 грн.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 під приводом обміну валюти, і не маючи наміру повернути грошові кошти у перших числах лютого 2015 року приблизно об 11:00 сіла у салон автомобіля "Хюндай Елантра", що стояв біля посольства Республіки Кувейт. У автомобілі перебували ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4
ОСОБА_1 , не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_2, будучи переконаною в тому, що остання після проведення банківських операцій з обміну валют, поверне за домовленістю їй обміняні грошові кошти в сумі 25 000 дол США, добровільно передала ОСОБА_2 625 000 грн.
ОСОБА_2 заволоділа вказаною сумою грошей і зникла з місця вчинення кримінального правопорушення, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на зазначену суму.
Київський апеляційний суд ухвалою від 16 квітня 2019 року апеляційні скарги прокурора, обвинуваченої та її захисника залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги захисник Шаповал В. В., не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо ОСОБА_2, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати їх і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що суд першої інстанціїнеправильно застосував положення ч. 5 ст. 72 КК, не зарахувавши у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі до дня набрання вироком місцевого суду законної сили. Зазначає, що апеляційний суд повторно не допитав потерпілих і свідків та не дослідив матеріалів кримінального провадження, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Крім того, стверджує, що апеляційний суд відхилив клопотання сторони захисту про прослуховування звукозаписів судових засідань від 17 серпня та 09 жовтня 2017 року, чим порушив вимоги ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК).Також вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не спростував викладених у його апеляційній скарзі доводів, що призвело до постановлення судового рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Шаповал В.В. підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор, потерпіла ОСОБА_1, представник потерпілої Давиденко І.О. просили залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення без змін.
Мотиви суду
Положенням ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на положення ст. 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнота судового розглядуне є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд, під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Перевіряючи матеріали кримінального провадження, касаційний суд установив, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК, та правильність кваліфікації її дій за цими нормами кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Зокрема, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, підтверджено наданими в судовому засіданні показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_1 про передачу їй грошових коштів для подальшого здійснення валютообмінних операцій, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо обставин події, а також іншими зібраними у справі доказами, які були отримані в порядку, визначеному законом, і досліджені судом першої інстанції.
Показання потерпілих та свідків не викликають у колегії суддів жодних сумнівів, оскільки вони повністю узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами винуватості ОСОБА_2 в інкримінованих їй злочинах.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що вони в сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_2 .
За встановлених фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_2 отримали належну правову оцінку за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про належність і допустимість цих доказів з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК.