Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 316/1521/15-ц
провадження № 61-20625св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 липня 2016 року у складі судді Вільямовської Н. О. та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2017 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, придбаного під час шлюбу.
З урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- припинити право приватної власності ОСОБА_2 на майно: автомобіль ВАЗ-211540, державний номер НОМЕР_1 ; судно, бортовий реєстраційний номер, НОМЕР_2 ; судно, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_3 . Визнати, що вказане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_2, та ОСОБА_3, придбане під час шлюбу, у рівних частках, тобто по 1/2 частини;
- провести розподіл спільного майна подружжя, що придбане під час шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3, і є їхньою спільною сумісною власністю, таким чином: визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності, припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на таке майно на загальну суму 191 572,82 грн, а саме: автомобіль ВАЗ-211540, судно, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_2 ; судно, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_3 .
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості її частки у праві спільної власності в розмірі 95 786,41 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 усі судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 23 липня 1988 року до 22 вересня 2015 року вони з ОСОБА_2 перебували у шлюбі, спільно проживали, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, виховували дочку та сина, придбали майно, що є предметом позову. Цим майном користується лише відповідач, вона до нього доступу не має, а тому змушена звернутись до суду із зазначеним позовом.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання залишку заборгованості за кредитом, отриманим у Публічному акціонерному товаристві "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), спільною власністю колишнього подружжя, з визначенням часток, стягнення на його користь грошової компенсації частини залишку несплаченого кредиту.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати залишок заборгованості за кредитом, отриманим ним за договором банківського поточного (карткового) рахунку від 15 листопада 2011 року № 0312/005300-ZP, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 24 039 грн спільною власністю (спільними майновими зобов`язаннями) подружжя з визначенням часток: ОСОБА_2 - 1/4, ОСОБА_3 - 3/4, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 18 029,25 грн - грошову компенсацію 3/4 частини залишку несплаченого кредиту, отриманого за договором банківського поточного (карткового) рахунку від 15 листопада 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанк", стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що для погашення кредиту у Відкритому акціонерному товаристві "ВТБ Банк", на який давала згоду ОСОБА_3, для придбання автомобіля, він у період шлюбу отримав кредит у ПАТ "Укрсоцбанк". Загальна сума кредиту, яка підлягає поверненню, становить 24 039 грн. Враховуючи, що ОСОБА_3 тривалий час не працювала та не мала самостійного заробітку, не здійснювала погашення кредиту та відсотків за користування ним, вважає за необхідне відступити від засад рівності часток подружжя зі стягнення на його користь 3/4 частини залишку несплаченого кредиту.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 липня 2016 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено. Припинено право приватної власності ОСОБА_2 на майно: автомобіль ВАЗ -211540, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ; судно, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_2 ; судно, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_3 . Визнано, що це майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та придбане під час шлюбу в рівних частках, тобто, по 1/2 частини. Проведено розподіл спільного майна подружжя, що придбано під час шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3, і є їхньою спільною сумісною власністю, таким чином: визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності, припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на таке майно: автомобіль ВАЗ-211540, державний номер НОМЕР_1 ; судно, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_2 ; судно, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_3, на загальну суму 191 572,82 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості її частки у праві спільної власності в розмірі 95 786,41 грн та судові витрати у розмірі 1 915,73 грн.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано, що залишок заборгованості за кредитом, отриманим ОСОБА_2 за договором банківського поточного (карткового) рахунку від 15 листопада 2011 року № 0312/005300-ZP, на суму 6 834,25 грн є спільною власністю (спільним майновим зобов`язанням) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з таким визначенням частин: за ОСОБА_2 - 1/2 частини, за ОСОБА_3 - 1/2 частини. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі 3 417,13 грн та судові витрати у розмірі 243,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки таке майно було придбано сторонами під час шлюбу, при цьому не має значення на ім`я кого із подружжя це майно було придбано, чи ким із подружжя були внесені кошти за це майно, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Суд зазначив, що до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, при укладенні правочину одним із подружжя, вважається, що він діє за згодою іншого з подружжя, а тому залишок за кредитним договором є спільною власністю (спільним майновим зобов`язанням).
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині припинення права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на майно: автомобіль ВАЗ-211540, державний номер НОМЕР_1 ; судно, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_2 ; судно, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_3 ); з виділенням у власність ОСОБА_2 вказаного майна та стягненням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 різниці 1/2 частини спільного часткового майна у розмірі 95 786,41 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про реальний поділ зазначеного майна зі сплатою компенсації їх вартості відмовлено. Залишено вказане майно у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В іншій частині рішення залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині припинення спільної сумісної власності та виділення у власність одного із подружжя спірного майна зі стягненням на користь іншого подружжя компенсації за його частку у майні та відмовляючи в цій частині вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їхній спільній частковій власності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та рішення першої інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення про відмову в цій частині вимог. В іншій частині рішення першої інстанції залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину п`яту статті 71 СК України та статтю 365 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме дійшов помилкового висновку, що присудження одному із подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення іншим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Оскільки у позові ставиться питання про перехід права власності на майно до відповідача ОСОБА_2 з виплатою позивачу ОСОБА_3 грошової компенсації, то в цьому випадку не має необхідності у застосуванні процедури внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозитний рахунок суду. Інтереси відповідача ОСОБА_2 в цьому випадку жодним чином не порушуються, перехід права власності на спірне майно, яке й так перебуває у фактичному його володінні, і є гарантією справедливої сатисфакції.
Також, на думку заявника, вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, суди не звернули уваги на те, що отримані кредитні кошти відповідач витрачав на особисті потреби, а не в інтересах сім`ї.
У серпні 2017 року ОСОБА_2 направив до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення у зв`язку з її необґрунтованістю.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За нормою статті 213 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.