Постанова
Іменем України
19 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 307/842/15-ц
провадження № 61-23152св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, Тячівська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Фазикош Г. В., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Тячівської міської ради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням десятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 "
ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1, на якій розташований самовільно збудований будинок.
У подальшому рішенням дванадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 26 червня 2012 року № 1079 "Про припинення права користування частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 по АДРЕСА_1" переглянуто право користування ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1, у зв`язку з його відмовою від наділу.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня
2014 року визнано недійсним та скасовано рішення дванадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 26 червня 2012 року № 1079 "Про припинення права користування частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ". Задовольняючи вимоги про визнання недійсним зазначеного рішення органу місцевого самоврядування суд виходив з того, що заяву від 12 червня 2012 року про відмову від наділу земельної ділянки, на підставі якої Тячівська міська рада скасувала власне рішення від 29 березня 2012 року № 889 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1,
ОСОБА_2 не подавав. Зазначені обставини підтверджено висновком експерта від 17 липня 2014 року № 1431, згідно якого заява від імені ОСОБА_2 про відмову від земельної ділянки від 12 червня 2012 року написана і підписана не ОСОБА_2, а іншою особою.
Посилаючись на те, що згідно з висновком експерта від 17 липня 2014 року
№ 1431, заява від імені ОСОБА_2 про надання земельної ділянки від 20 березня 2012 року також написана і підписана не ним, а іншою особою, преюдиційність зазначених обставин встановлено у рішенні Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2014 року, що свідчить про порушення Тячівською міською радою визначеної статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) процедури передачі відповідачеві у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1, позивач просив визнати недійсним рішення десятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня
2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним рішення десятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 29 березня 2012 року № 889 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 ".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюване рішення Тячівської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, з огляду на встановлені рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області
від 18 вересня 2014 року преюдиційні для даної справи обставини, зокрема, що рукописний текст заяви ОСОБА_2 до міського голови про надання у власність земельної ділянки від 20 березня 2012 року та підпис у ній виконані не відповідачем, а іншою особою.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено, рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не врахував, що згідно з чинним законодавством правом на захист свого цивільного права наділена особа у разі його порушення, невизнання або оспорювання, тоді як при прийнятті оспорюваного рішення Тячівської міської ради права та інтереси ОСОБА_1 порушені не були. Рішення про надання у власність земельної ділянки іншим особам у подальшому були скасовані на підставі судових рішень, якими встановлено незаконність позбавлення права користування земельною ділянкою ОСОБА_2 .
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив скасувати рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 квітня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним оспорюваного рішення міської ради від 29 березня
2012 року № 889, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що спірна земельна ділянка ніколи не передавалася ОСОБА_2, і ніколи не перебувала у його користуванні, її межі не визначалися, інформація щодо неї до Державного земельного кадастру не вносилася.
Висновок апеляційного суду про те, що оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування не порушуються його права є помилковим, оскільки суд не звернув увагу на те, що рішенням чотирнадцятої сесії шостого скликання Тячівської міської ради від 10 вересня 2012 року № 1204 "Про надання земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, спірну земельну ділянку було надано у власність ОСОБА_4 (його дружині), яка за договором купівлі-продажу від 02 листопада 2012 року відчужила цю земельну ділянку йому.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Рух справи у суді касаційної інстанції
14 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.