Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 761/10732/16-ц
провадження № 61-3743св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відділ опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2017 року у складі судді Волошина В. О.
та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року
у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Желепи О. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , треті особи: Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Шевченківський районний у місті Києві ВДРАЦС ГТУЮ у місті Києві), відділ опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження.
Позовна заява мотивована тим, що з лютого 2011 року по червень 2014 року ОСОБА_1 перебував з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Реєстрація факту народження дитини була здійснена ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_1 повідомив останню, що існують обставини, які можуть загрожувати здоров`ю та життю його і їх спільної дитини, проти чого відповідач не заперечувала, і відомості про батька дитини в актовому записі були зазначені з її слів та видано свідоцтво про народження ОСОБА_4 .
У подальшому сторони припинили фактичні сімейні відносини і відповідач почала створювати перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною. Коли причини, які перешкоджали зазначити його батьком дитини в актовому записі про народження дитини відпали, відповідач відмовилась подати спільну заяву до органів реєстрації щодо зміни інформації в актовому записі про батька дитини.
Оскільки ОСОБА_2 фактично не визнає його батьківства, ОСОБА_1 просив суд визнати його батьком дитини ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьком
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внесено зміни до актового запису від 18 травня 2012 року № 948 про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зробленого Шевченківським РАЦС міста Києва, записано батьком ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Поліщук Н. В., Ратнікової В. М.) рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року (у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.) ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони спору визнали у судовому засіданні, що біологічними батьками малолітнього ОСОБА_4 є позивач та відповідач, зазначені обставини також підтверджуються приєднаними до матеріалів справи фотознімками, які свідчать, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 у минулому існували тривалі фактичні сімейні відносини, а з часу народження дитини вони спільно виховували та утримували сина, разом відпочивали, відвідували знайомих та своїх родичів. Відповідач підтвердила у судовому засіданні, що в актовому записі про народження дитини запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень проведено відповідно до статті 135 СК України, тобто за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері. Факт того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком її сина ОСОБА_2 не заперечувала.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що мати дитини
ОСОБА_2 , визнаючи позовні вимоги в суді першої інстанції, оскаржує рішення, як таке, що не ґрунтується на вимогах закону, по суті не заперечуючи, що ОСОБА_1 є батьком дитини, однак перешкоджає у встановленні батьківства шляхом оскарження та затягування розгляду справи. Тобто, фактично спір між сторонами щодо батьківства дитини відсутній, однак, відповідач чинить перешкоди в документальному оформленні ОСОБА_1 батьком дитини. Тому, першочерговому врахуванню при вирішенні справи підлягають інтереси дитини, а не самих сторін спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2016 року була призначена судово-медична експертиза методом ДНК. Експертом були призначені дати для відбору зразків крові
на 28 березня та 19 квітня 2019 року.
ОСОБА_2 не отримала повідомлення про призначення експертизи на 28 березня 2019 року, оскільки лист повернувся з поміткою пошти - "за закінченням терміну зберігання".
Про призначення експертизи на 19 квітня 2019 року ОСОБА_2 було повідомлено телефонограмою, проте, відповідач зазначає, що вказану телефонограму не отримувала, про що повідомила безпосередньо в апеляційному суді у своїх поясненнях від 12 липня 2019 року. Крім того, у період з 16 квітня по 21 травня 2019 року син відповідача перебував на лікарняному.
Отже, у апеляційного суду відсутні підстави для застосування наслідків ухилення від участі в проведенні судово-медичної експертизи методом ДНК, передбачених статтею 109 ЦПК України.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій відмовили у застосуванні строків позовної давності з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року № 6-617цс17, однак мали право відступити від викладеної правової позиції.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що посилання ОСОБА_2 на той факт, що її не було належним чином повідомлено про дати відбору зразків крові, призначені
на 28 березня та 19 квітня 2019 року є необґрунтованими, не ґрунтуються на нормах закону, зокрема, частині дев`ятій статті 128 ЦПК України, та спростовуються матеріалами справи, оскільки саме відповідач, зловживаючи правом, свідомо створювала всі можливі перепони для їх належного отримання. Отже, оскільки відповідачем двічі залишила без уваги виклики на судову експертизу і справу було повернуто без виконання, апеляційний суд відповідно до статті 109 ЦПК України обґрунтовано визнав факт батьківства позивача щодо сина відповідача.
Тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з жовтня 2011 року і до 24 квітня 2012 року позивач ОСОБА_1 перебував із відповідачем ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, протягом певного часу сторони проживали разом без реєстрації шлюбу, при цьому кожна із сторін не перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 .
Згідно з копією актового запису та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00018790687 щодо актового запису про народження від 18 травня 2012 року № 948 щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини записаний ОСОБА_6, запис зроблено на підставі заяви матері від 18 травня 2012 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції (аналогічна норма міститься у статті 89 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції)), згідно із якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 109 ЦПК України
(у редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 103 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов, зокрема, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року у справі призначено судово-медичну експертизу методом ДНК, на вирішення якої поставлені питання: чи є ОСОБА_1 біологічним батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, від ОСОБА_2 . Проведення експертизи доручено експерту Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (далі - Київське МКБ СМЕ). Зобов`язано ОСОБА_2 з`явитись разом з малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до експертної установи за вимогою експерта.