Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 385/1454/15-ц
провадження № 61-33451 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, Гайворонська міська рада Кіровоградської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2017 року у складі судді Сліпенка Р. Ю. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2, Гайворонської міської ради Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні майном, визнання права користування майном та відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 1982 року він проживав у будинку АДРЕСА_1 , який був обладнаний каналізацією з виводом до вигрібної ями. До грудня 2011 року цей будинок був двоквартирним із однією адресою. Він викупив квартиру у цьому будинку з державної власності за договором купівлі-продажу від 02 липня 1992 року, а на підставі свідоцтва про право власності від 21 листопада 2012 року будинок із господарськими спорудами за вказаною вище адресою належить йому і у його користуванні знаходиться присадибна земельна ділянка для обслуговування зазначених будівель. 22 грудня 2011 року рішенням Гайворонської міської ради Кіровоградської області № 401 двоквартирному будинку по АДРЕСА_1 надано статус житлового будинку садибного типу та виділено в окреме домоволодіння із присвоєнням земельним ділянкам (присадибним) окремих адрес: йому - АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 . Площа земельних ділянок визначена по фактичному користуванню йому та ОСОБА_2 рішенням Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 08 вересня 2011 року № 411.
Рішенням Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 27 січня 2012 року, про яке він дізнався у 2014 році, було затверджено висновки про технічний стан будівель у домоволодінні по АДРЕСА_1, а саме: будинку із спорудами та водонепроникливого вигрібу, який перебував у спільному користуванні. Таким чином, міська рада надала ОСОБА_2 право приватизувати каналізаційну систему і після приватизації відповідачка перекрила йому доступ до каналізаційної системи, внаслідок чого він не може належним чином обслуговувати свій будинок. Вказував, що міська рада не мала права приймати таке рішення і каналізація повинна була залишатися у спільному користуванні.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Гайворонської міської ради від 27 січня 2012 року № 426 у частині затвердження технічного стану вигрібу та передачі вигрібу у власність ОСОБА_2, зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні вигрібною ямою, яка розташована на земельні ділянці по АДРЕСА_1, визнати за ним право користування цією вигрібною ямою та стягнути з ОСОБА_2, Гайворонської міської ради Кіровоградської області на свою користь 15 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування рішення Гайворонської міської ради № 426 від 27 січня 2012 року задоволенню не підлягають, оскільки позов подано до суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявляла відповідач. Враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні вказаної вимоги, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні вигрібною ямою, визнання за позивачем права користування вигрібною ямою і стягнення моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2015 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даними вимогами.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2017 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за спільною заявою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були визначені дві окремі садиби по АДРЕСА_1 з точно визначеною площею земельних ділянок. Кожен із власників отримав у власність ті будівлі, які знаходяться на виділених їм у користування земельних ділянках. ОСОБА_2 приватизувала свою ділянку, що підтверджується наданою позивачем копією державного акту серії ЯК № 092794, виданого їй за рішенням № 833 від 14 червня 2012 року Гайворонської міської ради. Отже, відсутні підстави вважати, що рішення № 426 від 27 січня 2012 року про передачу у власність ОСОБА_2 будівель і споруд є незаконним, оскільки воно ґрунтувалося на попередній домовленості сторін. Крім того, судом враховано, що позивач не звертався з позовними вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності на зазначені будівлі (повністю чи частково), видане ОСОБА_2 . Оспорюваним рішенням права позивача не порушуються, оскільки рішення міської ради є правовим актом індивідуальної дії і його дія закінчується виконанням цього рішення, а саме, оформленням права власності ОСОБА_2, яке позивач не оспорює, а лише просить визнати за ним право користування вигрібом, який є власністю відповідача. Позивач не є власником вигрібу, не укладав будь-яких правових угод щодо цього майна, а відповідно до статей 391, 393, 396 ЦК України такі вимоги можуть заявлятися лише власником, або особою, яка має право на чуже майно. У зв`язку з цим, суд вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні вигрібною ямою і стягнення моральної шкоди. Оскільки судом встановлено безпідставність позову ОСОБА_1, суд залишив поза розглядом питання пропущення ОСОБА_1 строків позовної давності, про застосування яких в судовому засіданні наголошувала відповідач.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 липня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 29 травня 2017 рокузалишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції і вказав, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку та прийшов до правильного і обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю позовних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 385/1454/16-ц із Гайворонського районного суду Кіровоградської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги акт обстеження житлових будинків та прибудинкових території по АДРЕСА_1 від 22 листопада 2013 року та не допитано представника Гайворонської міської ради з приводу цього акту; суди не звернули увагу на те, що рішення Гайворонської міської ради від 27 січня 2012 року № 426 приймалось по заяві ОСОБА_2 та з цим рішенням його не ознайомлено. Судами не взято до уваги довідку Будинкоуправління ДУ-16 від 12 серпня 1998 року, в якій зазначено, що каналізаційна яма (вигріб) є об`єктом спільного користування та перебувала на земельній ділянці спільного користування, а тому приватизації не підлягає, не взято до уваги рішення виконкому Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 22 грудня 2011 року № 401 та рішення Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 14 червня 2012 року № 833. Також зазначав, що судами необґрунтовано відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди.
Доводи ОСОБА_2, яка подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Доводи Гайворонської міської ради Кіровоградської області, яка подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від Гайворонської міської ради Кіровоградської області, у якому зазначено, що у вересні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до міської ради із заявою про встановлення площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 та за їх згодою по фактичному користуванню кожному було встановлено площу земельної ділянки. У грудні 2011 року за заявами сторін двоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 рішенням виконавчого комітету міської ради від 22 листопада 2011 року № 401 переведено в житловий будинок садибного типу та виділено в окремі домоволодіння. В результаті розподілу водонепроникливий вигріб опинився на присадибній земельній ділянці відповідача, про що позивачу було достеменно відомо. Отже, дві окремі садиби з точно визначеними площами земельних ділянок були визначені за спільною заявою позивача та відповідача і кожен із власників отримав ті будівлі, які знаходились на виділених їм у користування земельних ділянках. Таким чином, суди попередніх інстанції правильно визначилися із правовідносинами, що склалися між сторонами, та законом, що їх регулює, дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що до грудня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали в двоквартирному житловому будинку, який мав єдину адресу: АДРЕСА_1 та спільно користувалися вигрібною ямою, яка знаходилася на прибудинковій території цього будинку (а.с. 21, т. 1).
Квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 придбав 02 липня 1992 року у Дистанції цивільних споруд Одеської залізниці на підставі договору купівлі-продажу. Вигріб за вказаним договором ОСОБА_1 не купував. (а.с. 20, т. 1).
За спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням десятої сесії Гайворонської міської ради шостого скликання № 411 від 08 вересня 2011 року ОСОБА_1 виділено присадибну ділянки по АДРЕСА_1 , площею 873 кв. м по фактичному користуванню, а ОСОБА_2 - по АДРЕСА_5, площею 760 кв. м (а.с. 17, т. 1).
Рішенням виконкому Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 22 грудня 2011 року № 401 двоквартирному будинку АДРЕСА_1 надано статус житлового будинку садибного типу, а квартири за спільною заявою сторін виділено в окремі домоволодіння з окремими адресами.Присадибній земельній ділянці площею 760 кв. м, належній ОСОБА_2, присвоєно адресу: АДРЕСА_1, а присадибній ділянці, площею 873 кв. м, належній ОСОБА_1 залишено адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 18, т. 1).
Рішенням виконкому Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 27 січня 2012 року № 426 відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухомість від 07 лютого 2002 року затверджено висновки комунального підприємства "Будпроект" про технічний стан будівель по АДРЕСА_1 (житлового будинку, інших будівель та споруд, у тому числі водонепроникливого вигрібу), зобов`язано Бюро технічної інвентаризації оформити право власності на ці будівлі за ОСОБА_2 (а.с. 19, т. 1).
На підставі цього рішення 22 лютого 2012 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно по АДРЕСА_1 та зареєструвала його в Бюро технічної інвентаризації (а.с. 13, 14, т. 1).
Згідно з державним актом серії ЯК № 092794, виданим на підставі рішення Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 14 червня 2012 року № 833, ОСОБА_2 приватизувала свою земельну ділянку (а.с. 99, т. 1).
Рішенням виконкому Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 26 вересня 2012 року № 663 за ОСОБА_1 визнано право приватної власності на домоволодіння у по АДРЕСА_1 та зобов`язано Бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконкому Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 22 грудня 2011 року "Про надання статусу садибного житлового будинку двоквартирному будинку по АДРЕСА_1 " видати ОСОБА_1 свідоцтво про право приватної власності на це домоволодіння замість договору купівлі-продажу від 02 липня 1992 року (а.с. 15, т. 1).
21 листопада 2012 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності, згідно із яким житловий будинок по АДРЕСА_1, будівлі і споруди, окрім вигріба, є його власністю (а.с. 11, т. 1). Це свідоцтво зареєстровано Ульяновським комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації 21 листопада 2012 року (а.с. 12, том 1).
Встановлено, що рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення безоплатного земельного сервітуту на право вільного доступу, користування та обслуговування вигрібної ями по АДРЕСА_1 (а.с. 18-21, т. 2).