Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 127/16584/15-ц
провадження № 61-5884 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
відповідачі: ОСОБА_4, виконавчий комітет Вінницької міської ради;
представник виконавчого комітету Вінницької міської ради - Кріпак Олена Миколаївна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 вересня 2016 року у складі судді Бар`яка А. С. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 листопада 2016 рокуу складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Панасюка О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, виконавчого комітету Вінницької міської ради проскасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання недійсним договору дарування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_1 . Після смерті дружини йому стало відомо, що квартиру, набуту ними у шлюбі, яка знаходиться за по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 за життя 06 жовтня 2014 року без його згоди подарувала сусідці ОСОБА_4 . Зазначав, що був впевнений у тому, що вказана квартира приватизована на нього і на його покійну дружину, оскільки з 24 січня 1995 року проживав та був зареєстрований у цій квартирі. Вказував, що у 2014 році ОСОБА_4 пообіцяла йому допомогти отримати субсидію на квартиру та дала йому на підпис якісь документи, забравши у нього паспорт громадянина України. Після смерті дружини він дізнався, що його було знято з реєстрації місця проживання, а 31 липня 2014 року спірну квартиру було приватизовано лише на його дружину ОСОБА_1 та видано свідоцтво про право власності на житло. Зазначав, що він постійно та безвиїзно проживав у спірній квартирі разом із дружиною, здійснював за нею догляд, оскільки остання була людиною похилого віку, мала важке онкологічне захворювання, вживала наркомісткі ліки, вела малорухливий спосіб життя та потребувала постійного догляду. Після укладеного договору дарування його дружина продовжувала проживати в спірній квартирі, фактично передачі квартири від попереднього власника новому власнику не було і на даний час він продовжує проживати у цій квартирі.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд скасувати як незаконне рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1683 від 31 липня 2014 року в частині, що стосується дозволу ОСОБА_1 одноособово отримати у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 31 липня 2014 року ОСОБА_1, щодо її право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір дарування вказаної квартири від 06 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Данилишеною Н. М. і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій під № 705.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 01 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач добровільно, усвідомлюючи значення своїх дій, знявся з реєстрації місця проживання за адресою спірної квартири, тобто створив умови для приватизації квартири його покійною дружиною, про що йому було достовірно відомо, оскільки повторна реєстрація місця проживання здійснювалася з дозволу власника житла (квартири) - ОСОБА_1 . При цьому виконавчий комітет Вінницької міської ради, приймаючи рішення про передачу житла у власність, діяв у межах своїх повноважень та у передбачений законом спосіб; позивачем не наведено підстав та не надано належних доказів, які б свідчили про недійсність укладеного договору дарування квартири.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 листопада 2016 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 вересня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції і вказав, що суд першої інстанції правильно визначився із правовідносинами, що склалися між сторонами, та законом, що їх регулює. Судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що при укладенні оспорюваного договору дарування волевиявлення дарувальника було вільним, тобто, ОСОБА_1, як власник квартири, добровільно та свідомо вчинила відповідні дії у спосіб, передбачений чинним законодавством, будь-які інші підстави для визнання договору дарування недійсним відсутні. Посилання позивача на те, що ОСОБА_1 фактично мала намір укласти договір довічного утримання, а не договір дарування, суд визнав безпідставними, оскільки такі не підтверджені належними і допустимими доказами. Також суд визнав такими, що не заслуговують на увагу посилання позивача на наявність в договорі дарування зобов`язальних умов, а саме того, що ОСОБА_4, отримуючи в дар квартиру, зобов`язалась утримувати хвору ОСОБА_1, оскільки в договорі дарування відсутні умови, які б встановлювали обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового та немайнового характеру. Також суд визнав недоведеними доводи позивача про укладення правочину під впливом тяжкої для дарувальника обставини і на вкрай невигідних для неї умовах. Не свідчить про недійсність договору дарування і факт реєстрації та проживання у спірній квартирі позивача, який не є власником квартири і яка не являється спільним майном подружжя ОСОБА_1 .
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 01 вересня 2016 року оскаржене ОСОБА_1 лише в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування спірної квартири від 06 жовтня 2014 року, тому переглядалось судом апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України, 2004 року, у межах цих доводів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 127/16584/15-ц із Вінницького районного суду Вінницької області від 01 вересня 2016 року.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та не звернули увагу на наявність в оспорюваному договорі дарування зобов`язальних умов, а саме того, що ОСОБА_4 , отримуючи в дар квартиру, зобов`язалась утримувати хвору ОСОБА_1 . Судами було допущено порушення статті 6 Конвенції про права людини, яке полягає у відмові у повторному виклику свідків.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Доводи особи, яка подала заперечення (відзив) на касаційну скаргу
У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_4, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 22 жовтня 1992 року № 540 про розгляд заяв громадян на переоформлення особистих рахунків на квартири, надано дозвіл на переоформлення особистого рахунку на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, площею 30,8 кв. м, що рахується за ОСОБА_6, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на дочку ОСОБА_7, яка проживає та прописана в цій квартирі з 1977 року. Склад сім`ї дві особи, у тому числі сестра (а.с. 64-66, т. 1).