|
| |
|
|
|
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 296/10385/17
провадження № 51-3740 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Анісімова Г. М., Бородія В. М.,
при секретарі судового засідання Тімчинській І.В.,
за участі прокурора Опанасюка О. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Невмержицької Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Невмержицької Тетяни Олександрівни в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017060020005578, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, який проживав в АДРЕСА_1, раніше судимого,
за частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини.
Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі КК України) та призначено йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнено засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі, термін випробування встановлено на три роки. Зобов`язано засудженого: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. Вирішено питання щодо речових доказів.
Вироком Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Строк відбування покарання обчислено з моменту звернення вироку до виконання. В решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення через його суворість, у зв`язку з чим просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Також вказує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги позитивну характеристику її підзахисного, перебування дружини у стані вагітності, заяву потерпілого під час розгляду у суді першої інстанції в якій він не був проти застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України та звільнення його від покарання з випробуванням.
Позиції інших учасників судового провадження.
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор проти касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Мотиви Суду.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції відповідно до ст. 438 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кваліфікація його дій за ч.2 ст.186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
В той же час захисник посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_1 вироком апеляційного суду покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Стаття 414 КПК України визначає, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Зі змісту ст. 370 КПК України, у якій визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.